Італійська кінозірка і голлівудська актриса Клаудія Кардінале померла 23 вересня у віці 87 років. Актриса, відома своєю надзвичайною красою, хрипким голосом і легкістю перевтілень на екрані, народилася в Тунісі, але переїхала до Італії в молодому віці, коли виграла конкурс «Найкрасивіша італійська дівчина в Тунісі», що швидко привернуло до неї увагу кількох кінопродюсерів і дало старт її успішній кар’єрі на екрані.
Дебютувавши в кіно у фільмі «Гоха» 1958 року з Омаром Шаріфом, Кардінале зарекомендувала себе як одна з найкасовіших і найпопулярніших актрис італійського кіно завдяки таким проектам, як «Дівчина з валізою» (1961), «Картуш» (1962), «Леопард» і «8½» (обидва 1963). Потім вона переїхала до Голлівуду, де знялася в таких відомих проектах, як «Рожева пантера» (1963), «Професіонали» (1966), «Не роби хвиль» (1967), «До біса героїв» (1968) і культовий «Одного разу на Заході» (також 1968).
Розчарувавшись у Голлівуді, вона повернулася до італійського та французького кіно, отримавши одні з найкращих відгуків у своїй кар’єрі за такі фільми, як «День сови» (1968), «Дівчина в Австралії» (1971), «Фіцкарральдо» (1982) та «Сеньйора Енріка» (2010). Її останнім кінопроектом стала тунісько-італійська драма «Острів прощення» 2022 року.
Спадщина Кардінале залишається непохитною не тільки завдяки її культовим ролям на екрані, але й завдяки її сімейному життю та двом найвідомішим публічним романам. Ось коротка інформація про життя Клаудії Кардінале поза увагою громадськості…
Її стосунки з Франко Крістальді
У 1958 році, коли Кардінале переїхала до Італії, вона познайомилася з кінопродюсером Франко Крістальді, який був на 12 років старший за неї. Вони налагодили партнерські стосунки на початку її кар’єри, під час якої він продюсував кілька її фільмів.
Їхні стосунки незабаром переросли в романтичні, і, за повідомленнями, вони одружилися в 1966 році. Однак через кілька років ситуація погіршилася, і їхній союз розпався в 1975 році. Однак в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera Кардінале пояснила, що за лаштунками їхні стосунки були набагато складнішими.
«З ним я була практично співробітницею, підлеглою, якій щомісяця платили за чотири фільми, які я знімала на рік», — сказала вона виданню, навіть додавши, що він насправді таємно організував їхнє весілля, але вона не пішла на це. «Коротше кажучи, Крістальді, безсумнівно, був чудовим продюсером, але на особистому рівні… краще залишити це осторонь».
Коли Клаудія згодом почала стосунки із Паскуале Сквітері, Кристальді дуже ревнував і психував. Як у мелодрамі, пропонував дружині вчинити подвійне самогубство, але врешті-решт змирився і відпустив її. Помер він у 1992 році, в клініці, яка, за іронією долі, знаходилася навпроти церкви, де якраз в цей момент йшли зйомки з нічого не підозрюючою Кардинале. «Цей збіг заподіяв мені сильний душевний біль», – писала вона потім у своїх чудових мемуарах. – «Після похорону остаточно завершився довгий період мого життя, період, спогади про який не викликають у мене ні жалю, ні образи…»
У жовтні 1958 року Кардінале народила сина Патріка, який з’явився на світ в результаті насильницького інциденту. Якийсь сумнівний молодий француз, років на десять старший за неї, довго її вистежував, дізнався все про її звички та спосіб життя, потім запросив на вечірку, пообіцявши, що там буде інший хлопець, який Клаудії дуже подобався. Привіз до якогось порожнього будинку, зачинив двері, і…
Дивно, ірраціонально, але Клаудія, відчуваючи огиду, ще якийсь час продовжувала зустрічатися з цим французом (він не припиняв переслідувань). Зрештою вона завагітніла.
Звичайно, для 50-х, для католицького світу, де вона росла, це було немислимим скандалом, а для Клаудії ще й нестерпною мукою. Вагітність вона приховувала до останнього. Щоб батьки не здогадалися, втекла від них на зйомки в Італію і зіграла в трьох фільмах, на останньому «рухалася, хмурилася або посміхалася, як було потрібно за сценарієм, і весь час думала про самогубство». Ситуацію врятував продюсер Франко Кристальді: Клаудія в розпачі про все йому розповіла, а він з її відома все пояснив її матері і відправив народжувати в Лондон. І далі все влаштовував: наприклад, заборонив Клаудії розповідати про свою дитину журналістам (хлопчика офіційно записали сином її матері, тобто її братом), підписав з нею цілком кабальний контракт, став її коханцем, а потім і чоловіком… Але при цьому забезпечив їй фантастичну кар’єру.
«Це було жахливо, але найпрекрасніше те, що в результаті цього зґвалтування народився мій чудовий Патрік».
Коли йому виповнилося вісім років, Кардінале оприлюднила історію свого зґвалтування, і Патріку нарешті розповіли про його справжнє походження.
Він був офіційно усиновлений Франко і також отримав прізвище «Крістальді». Він став актором, як і його мати, хоча єдиною відомою його роботою є фільм 1988 року «Gli invisibili». Досі 66-річний Патрік жив зі своєю матір’ю та сестрою у їхньому будинку у Франції.
Її стосунки з Паскуале Сквітері
У 1975 році Кардінале почала жити з італійським кінорежисером Паскуале Сквітері, і вони залишалися разом до його смерті в 2017 році, навіть народивши разом дочку. «Паскуале — це людина, з якою я ділилася всім: це я вибрала його; щоб завоювати його, я поїхала до Нью-Йорка», — розповідала вона.
«Саме Паскуале хотів дати нашій дочці моє ім’я, тому що, оскільки я не хотіла виходити заміж, вона все одно стала б Клаудією Сквітері». Щодо рішення ніколи не виходити за нього заміж, вона сказала: «Пам’ять про насильство, якого я зазнала, тяжіла на мені. Крім того, я ніколи не любила змішувати публічне і приватне життя, така я є… Я хлоп’яча. У дитинстві я не хотіла бути актрисою, а хотіла бути дослідницею».
Її дочка Клаудія Сквітері
Клаудія Сквітері, якій зараз 46 років, також залишалася дуже близькою зі своєю матір’ю аж до її смерті. Всі вони жили разом як сім’я в Немурі, на околиці Парижа. Хоча Клаудія також на короткий час захопилася акторською кар’єрою, вона особливо прославилася як авторка та активістка, яка активно співпрацювала зі своєю матір’ю в кампаніях за права жінок та в роботі з ЮНЕСКО. Вона також залишається активною в соціальних мережах.
Крім того, вона редагувала книгу про кар’єру своєї матері під назвою «Клаудія Кардінале l’indomabile», а Кардінале розповіла італійській газеті про участь своєї дочки в її житті: «У мене дуже хороші стосунки [з нею]. Окрім своїх особистих справ, вона вже кілька років стежить за моєю діяльністю. Разом ми вирішили створити фонд, який може слугувати сполучною ланкою між поколіннями».
Мастроянні – блазень
Після «Проклятої плутанини» до неї стали ставитися з захопленням. У неї закохався Марчелло Мастроянні, який знімався з нею в одній картині. Але у відповідь на його палкі зізнання вона сказала: «Ти просто блазень!» – не повіривши, що актор говорить серйозно…
Нічого у неї не склалося і з Марлоном Брандо. У 60-ті вона багато працювала в Голлівуді, де дуже цінували європейських красунь. У 2015 році в інтерв’ю вона згадувала: “Він мені подзвонив, з’ясував, де я живу, постукав у двері готельного номера, увійшов і почав робити буквально все, щоб мене спокусити! А потім подивився мені в очі і сказав: «Ти Овен, як і я, з тобою просто так не впораєшся!» Вийшов, закрив двері, і тільки тоді я подумала: «Ну що ж я за дурепа? Адже він мій улюблений актор!»
Клаудія Кардинале та Ален Делон
Своєю фільмографією вона могла пишатися не менше, ніж її партнер по «Леопарду» Ален Делон: вона знімалася в багатьох видатних і просто помітних картинах, від «Дівчини з валізою» Валеріо Дзурліні і «Рокко і його братів» Вісконті (це було на самому початку кар’єри) до « Одного разу на Дикому Заході» Серджо Леоне і «Рожевої пантери» Блейка Едвардса, від «Дня сови» Даміано Даміані і «Шкури» Ліліани Кавані до «Фіцкарральдо» Вернера Герцога і «Ісуса з Назарету» Франко Дзеффіреллі.
Клаудія Кардинале та Ален Делон разом знімалися у кількох знакових фільмах, серед яких:
- «Леопард» (1963)режисера Лучіно Вісконті
- «Рокко та його брати» (1960), також під режисурою Вісконті
- «Втрачена команда» (1966)режисера Марка Робсона
У фільмі «Леопард» Кардинале виконала роль Анжеліки Седари, а Делон — її нареченого Танкреді. Делон потай уклав з Вісконті парі: актор запевняв, що Кардінале під час зйомок стане його коханкою, а Вісконті стверджував, що ні. Кардінале не піддалася залицянням Делона, хоча назавжди залишилася його подругою.
Ця стрічка, що була відзначена «Золотою пальмовою гілкою» на Каннському кінофестивалі, стала класикою світового кінематографа
У новому столітті видатних картин у неї не було, але вже можна було обійтися і без них: Клаудія Кардинале і так перебувала в статусі легенди. Вона виглядала приголомшливо і на фестивалях залишалася дорогою гостею: всі дивилися на неї із захопленням – як на жінку, яка застала золотий вік європейського кінематографа і стала його невід’ємною частиною.
Склянка води замість перекусу
Для своїх зрілих років Кардинале була в дуже непоганій формі. Вона їла дуже мало, прагнучи задовольняти не апетит, а тільки справжній голод. Вставала о 9 ранку, робила зарядку, снідала о 10, о першій годині дня обідала, не пізніше сьомої вечора вечеряла і о 22.00 лягала спати. Між сніданком, обідом і вечерею вона нічого не їла. А якщо хотілося, випивала склянку води, яка, на її думку, приглушує голод.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
