Цього дня молодь щедрує, бажаючи в обрядових піснях добробуту в наступному році.
Щедрий вечір, який святкують 31 грудня, — одне з найвеселіших зимових свят. Воно поєднує язичницькі обрядові мотиви та християнські звичаї. Це ніч переходу, оновлення, достатку та родючості.
Зауважимо, з давніх-давен українці вірили — як проведеш Щедрий вечір — таким буде весь рік. Саме тому в хаті панували сміх, музика, пісні та щедрівки.
На вечерю господиня готувала багатий стіл з ситними стравами, тоді як на різдвяний Святвечір, 24 грудня, вона була пісна і стримана. На Щедрий вечір готували кутю, різні м’ясні страви, ковбаси, вареники, млинці, пампухи. Стіл мав символізувати достаток у новому році.
У цей вечір двері не зачиняли. Навпаки, у народі вірили — якщо хата буде повна гостей — буде повна й доля. До господарів заходили щедрувальники, сусіди, родичі, діти — усіх пригощали, а відмовляти не можна було.
Щедрування і Маланка
Головна традиція — щедрування. Дівчата та хлопці ходили від хати до хати, співали щедрівок, славили господаря, бажали доброго врожаю, здоров’я, багатства та добробуту. У відповідь отримували смаколики.
Особливістю Маланки було жартівливе переодягання:
- коза — символ родючості та життя
- Маланка — весела дівчина
- Василь — молодий господар нового року
- Дід і Баба — образ достатку та мудрості
Вони водили «Козу», яка мала «вмерти і воскреснути» — щоб у домі все відновлювалося і примножувалося. Цей обряд — про перемогу життя над зимою та бідністю.
Ворожіння
У цей вечір дівчата ворожили на судженого, на заміжжя, на щастя в новому році. Ця ніч вважалася «ніччю відкритих доріг», коли бажання мають силу.
Наприклад, незаміжні дівчата клали під подушку чотирьох королів з колоди карт, аби побачити уві сні майбутнього нареченого. Крім того, клали під подушку гребінця і, лягаючи спати, нашіптували: «Суджений-ряжений, розчеши мені голову!». Хто присниться, з тим випаде йти під вінець.
