25 лютого семеро сміливців ризикнули і поїхали вантажівками забирати боєприпаси та озброєння. Не злякалися навіть того, що вже за кілька кілометрів стояли ворожі позиції. Під постійною загрозою авіа та ракетних ударів вони вивозили снаряди «Стугни»та системи залпового вогню «Вільха», ракети «Нептун».
Про це у сюжеті “Факти ICTV“.На одному із заводів Укробонпроому залишилися ракети та снаряди, їх треба було терміново вивезти.
Житомирянин Віктор Олійник швидко все організував та повідомив хлопцям про небезпечну роботу, а ті погодилися.
«Хлопці, є робота! Але вона ризикована! Я пояснив їмситуацію і ті в один голос відповіли: ми їдемо».
Чоловіки знали, що на ті цехи вже полювали рашисти. Через ймовірність захоплення та ракетні удари по військових об’єктах, були мізерні шанси навіть дістатися їх, але вони доїхали і вантажили.
«Ми розуміли, що може в будь-який момент прилетіти, є небезпека і ми можемо постраждати», – каже житомирянин Дмитро Мосійчук.
Загроза була не лише із неба, оскільки під час перших рейсів екіпаж на своєму шляху зустрів російську ДРГ.
«В принципі, ми вже повинні були по них стріляти, але було незручно, тому що водій сидів збоку. Ми ззаду по рації одразу передаємо фурі: “Сергій, дави їх”. І Сергій на повороті затискає цей бус – і ми пройшли на швидкості. Сталося чудо», – сказав Вадим Олійник.
Вони вивезли понад 1000 ракет з протитанковими ракетними комплексами «Стугна» та «Корсан». Потім було шість виїздів «Вільха» та комплектуючих до «Нептунів». Через три дні по порожніх складах почали «гатити» окупанти. Віктор Олійник розповів, що 250-кілограмові снаряди до “Вільхи” вантажив 80-річний дідусь, який колись працював на складі електриком. Він під постійними обстрілами керував краном.
«Він підбігає до дверей, тримається за серце і каже: “Все, хлопці, не можу”. Я розумію, що треба вантажити, кажу: “Діду, треба, ідемо, у мене двоє дітей, ти вже старенький, я ще молодий, але давай – разом ми зараз усе зробимо», – говорить житомирянин.
Після завантаження боєприпаси довелося везти майже два десятки кілометрів трасою Київ – Ковель. На той час активно цей відрізок прострілювали російські війська. Заповненні боєприпасами вантажівки їхали повільно та з вимкненим світлом.Дмитро Білецький бачив, як летіли російські літаки й зривалися ракети. Але не злякався цього і їхав далі.
«Я бачив, як йшли окупанти та, як відірвалася ракета, і де зірвалася. Ми розуміли, що можемо попасти під обстріл – у них же були тепловізори».
Хлопці кажуть, що тепер найприємніше для них – дивитись відео з передової, як цими боєприпасами знищують російську техніку та наближають нашу перемогу.
Джерело: 1 zt.ua
