Родзинки, холосас і сена від закрепів: рецепт, дія та головні протипоказання

Родзинки, сироп холосас і листя сени змішують у солодкий домашній відвар, який зазвичай приймають увечері при закрепах. Рецепт популярний завдяки простому приготуванню, однак за його виразну проносну дію відповідає передусім сена — рослинний стимулювальний проносний засіб.

Як приготувати родзинки, холосас і сену

Один із поширених варіантів народного рецепта передбачає такі пропорції:

• 120–150 г темних родзинок;
• 30 г сухого листя сени;
• 150 мл сиропу «Холосас»;
• 1,5 л води.

Родзинки потрібно ретельно промити. Воду довести до кипіння, всипати сухофрукти та проварити приблизно п’ять хвилин. Після цього додати листя сени й залишити відвар на слабкому вогні ще на 7–10 хвилин.

Готову рідину знімають із вогню, охолоджують і проціджують. Холосас додають лише після охолодження, ретельно перемішують, переливають у чисту скляну ємність і зберігають у холодильнику.

У народних описах суміш радять пити ввечері невеликими порціями — приблизно по 50–100 мл. Однак це не офіційно встановлена доза: вміст активних речовин у листі сени та їхня концентрація у домашньому відварі можуть відрізнятися. Європейське агентство з лікарських засобів рекомендує використовувати препарати сени лише короткочасно при епізодичних закрепах і не приймати їх довше одного тижня без консультації фахівця.

Починати з повної склянки такого відвару не варто. Надмірна кількість може спричинити різкі позиви, спазми, водянисті випорожнення та зневоднення. Суміш також не призначена для регулярного «очищення організму» або схуднення.

Як діє кожен компонент суміші

Основний ефект забезпечує сена. Її активні речовини стимулюють скорочення товстого кишківника та змінюють всмоктування води й солей. Завдяки цьому вміст кишківника стає м’якшим і швидше просувається. Дія зазвичай проявляється через кілька годин, тому засоби із сеною часто приймають увечері.

Родзинки містять харчові волокна та природні цукри. Проте у процідженому відварі клітковини набагато менше, ніж у самих сухофруктах. Для м’якшої підтримки травлення можна вживати замочені родзинки разом із ягодами, а не лише пити воду після настоювання.

Холосас — це лікарський сироп на основі екстракту плодів шипшини. В інструкції для медичного застосування холосасу серед показань зазначені певні захворювання печінки та жовчовивідних шляхів, гіповітамінози й інтоксикації. Закрепу серед показань немає, а допоміжною речовиною сиропу є цукор.

Отже, холосас надає напою солодкого смаку, але не робить сену м’якшою чи безпечнішою. Поєднання кількох компонентів також ускладнює розуміння того, що саме спричинило біль у животі, діарею, печію або алергічну реакцію.

Сену не слід плутати з харчовими засобами, які можуть підтримувати регулярне випорожнення завдяки клітковині. Наприклад, чорнослив діє значно м’якше, оскільки містить поєднання харчових волокон і сорбітолу.

Протипоказання та можливі побічні ефекти

Найпоширеніші небажані реакції сени — біль і спазми у животі, бурчання, сильні позиви та діарея. При надмірному або тривалому застосуванні організм втрачає воду та електроліти, зокрема калій. Це може проявлятися слабкістю, запамороченням, м’язовими судомами та порушеннями серцевого ритму.

Суміш із сеною не застосовують:

• під час вагітності та грудного вигодовування;
• для дітей віком до 12 років;
• при кишковій непрохідності або звуженні кишківника;
• при апендициті або підозрі на нього;
• при хворобі Крона та виразковому коліті;
• при сильному болю в животі невідомого походження;
• при блюванні, вираженому зневодненні або тривалій діареї.

Обережність необхідна людям, які приймають сечогінні препарати, кортикостероїди або дигоксин. Поєднання цих ліків із сеною може підвищити ризик порушення електролітного балансу.

Холосас також має власні обмеження. Сироп не підходить людям із непереносимістю його компонентів, а через значний вміст цукру потребує особливої обережності при цукровому діабеті. За наявності каменів у жовчному міхурі, порушення відтоку жовчі або загострення захворювань жовчовивідних шляхів приймання потрібно погодити з лікарем.

При періодичному закрепі краще спочатку поступово збільшити кількість клітковини, пити достатньо рідини та більше рухатися. У раціон можна додати овочі, цільнозернові продукти, бобові, насіння льону, чіа, чорнослив і кисломолочні продукти, якщо вони добре переносяться. Водночас кефір не є універсальним лікуванням кишківника і допомагає не кожній людині.

Якщо закреп повторюється регулярно, триває понад два тижні або супроводжується кров’ю у випорожненнях, схудненням, температурою, блюванням чи постійним болем, причину має встановити лікар. У такій ситуації стимулювальний відвар може тимчасово змінити випорожнення, але не усуне захворювання, яке спричинило проблему.