У рамках нової програми МВФ уряд України погодився на один із найчутливіших для малого бізнесу пунктів — запровадження обов’язкової сплати ПДВ для ФОПів із річним оборотом понад 1 млн грн. Це рішення викликає гострі дискусії, адже українська модель самозайнятості суттєво відрізняється від європейської.
Щоб зрозуміти масштаби можливих наслідків, варто порівняти як працює ПДВ-поріг у країнах ЄС, що реально діє в Україні сьогодні й які додаткові податкові пільги для сімей із дітьми мають самозайняті в Європі.
Для перерахунку умовно беремо курс: 1 € ≈ 50 грн.
1. Україна: як працює ПДВ зараз
Ключовий момент, який часто губиться в публічних дискусіях:
за Податковим кодексом, обов’язкова реєстрація платником ПДВ настає, якщо обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців перевищив 1 млн грн; це загальне правило для платників ПДВ.
але ФОПи-єдинники 1–3 групи не зобов’язані автоматично ставати платниками ПДВ тільки через те, що їхній дохід перевищив 1 млн грн — для них діють окремі винятки, і обов’язку «1 млн = ПДВ» немає.
Виняток №1. Підприємець здійснює лише «спрощені» операції
Єдиний податок замінює ПДВ.
Тому весь дохід ФОПа-єдинника не є базою для ПДВ, навіть якщо становить 2, 5 або 10 млн грн.Виняток №2. ФОП не проводить ПДВ-операцій
ПДВ виникає лише при:
імпорті товарів;
експорті певних послуг;
продажу підакцизних товарів;
продажу товарів та послуг, які в Україні підлягають ПДВ.
Якщо цього немає — ПДВ немає.
Виняток №3. Немає податкових накладних
ФОП-єдинник не складає ПДВ-накладні → немає технічної основи для ПДВ → немає обов’язку ставати платником.
Виняток №4. ФОП не торгує підакцизними товарами
Алкоголь, тютюн, пальне — автоматичне ПДВ.
Звичайні ФОПи (ІТ, маркетинг, освітні послуги, торгівля непідакцизними товарами) сюди не потрапляють.Виняток №5. ФОП не обрав добровільно ставку 3% + ПДВ
Єдинник може працювати:
5% (без ПДВ)
3% (з ПДВ)
Але переважна більшість ФОПів залишаються на 5%, тому ПДВ їх не стосується.
Виняток №6. ІТ-послуги не оподатковуються ПДВ
Експорт ІТ-послуг → нульова ставка або поза сферою ПДВ.
Отже українські програмісти можуть законно заробляти 5–20 млн грн і не бути ПДВ-платниками.
Тобто сьогодні в Україні мільйони ФОПів фактично мають «імунітет» від ПДВ, поки самостійно не оберуть роботу з ПДВ або не підпадають під окремі спеціальні випадки.
2. Що вимагає МВФ: перехід усіх ФОПів у ПДВ після 1 млн грн доходу
МВФ у межах нової програми наполягає на:
скасуванні теперішніх винятків для єдинників,
запровадженні обов’язкового ПДВ для всіх ФОПів після 1 млн грн річного обороту.
Про це повідомляли у контексті домовленостей щодо багаторічної програми підтримки.
У грошовому вимірі 1 млн грн — це приблизно 20 000 €, тобто:
нижня межа ПДВ-порогів для малого бізнесу в ЄС, де типові рівні — 40–85 тис. € (2–4,25 млн грн).
Це фактично «опускання планки» до рівня, який у деяких країнах ЄС самі підприємці вважають надто жорстким.
Фактично Україна погоджується перейти на одну з найжорсткіших моделей ПДВ-регулювання для малого бізнесу в Європі.
3. Як працюють ПДВ-пороги у Європі
(курсовий еквівалент: 1 € ≈ 50 грн)
Німеччина
Поріг: 25 000–100 000 € (1,25–5 млн грн)
Режим Kleinunternehmerregelung дозволяє малим підприємцям, включно із самозайнятими, не реєструватися платниками ПДВ, якщо:
дохід минулого року ≤ 25 000 € (1,25 млн грн);
очікуваний дохід поточного року ≤ 100 000 € (5 млн грн).
Франція
Поріг: 41 250–93 500 € (2,06–4,67 млн грн)
Режим franchise en base de TVA:
послуги — до 41 250 € (близько 2,06 млн грн);
торгівля та готелі — до 93 500 € (≈ 4,67 млн грн).
Спроба уряду знизити поріг до 25 000 € (1,25 млн грн) зустріла різку реакцію малого бізнесу й була частково пригальмована.
Італія
Поріг: 85 000 € (≈ 4,25 млн грн)
Режим regime forfettario звільняє від ПДВ підприємців із доходом до 85 тис. €; сума від 85 до 100 тис. € (4,25–5 млн грн) означає перехід у ПДВ з наступного року, а понад 100 тис. € — фактично негайний вхід у ПДВ.
Польща
Поріг: 200 000–240 000 PLN (~45 000–55 000 € або 2,25–2,75 млн грн)
Польський підприємець може не реєструватися платником ПДВ до обороту близько 200–240 тис. злотих, і цей поріг останніми роками підвищують, а не знижують.
Іспанія
Поріг: 0 € (0 грн)
Для більшості самозайнятих (autónomos) в Іспанії немає порогу звільнення — ПДВ застосовується з першого євро обороту, що регулярно критикується підприємницькими асоціаціями як надмірно жорсткий режим.
4. Порівняння ПДВ-порогів
| Країна | Поріг входу в ПДВ | У гривнях (≈) | Відносно 1 млн грн |
|---|---|---|---|
| Україна (план МВФ) | 1 млн грн | 1 млн грн | базовий рівень |
| Німеччина | 25–100 тис. € | 1,25–5 млн грн | у 1,2–5 разів вище |
| Франція | 41–93,5 тис. € | 2,06–4,67 млн грн | у 2–4,6 разів вище |
| Італія | 85 тис. € | 4,25 млн грн | у 4,2 раза вище |
| Польща | ~45–55 тис. € | 2,25–2,75 млн грн | у 2–2,7 рази вище |
| Іспанія | 0 € | 0 грн | жорсткіше, ніж Україна |
Україна з порогом 1 млн грн — одна з найжорсткіших систем у Європі після Іспанії, з огляду на реальний дохід малого бізнесу.
5. Податкові й соціальні пільги для самозайнятих із дітьми в Європі
Важливий момент, який майже не обговорюється в українській дискусії: у більшості європейських країн самозайняті з дітьми користуються такими ж родинними податковими пільгами й дитячими виплатами, як і наймані працівники. Форма зайнятості (ФОП / самозайнятий) переважно не позбавляє права на:
щомісячні дитячі виплати (child benefit, family allowance);
податкові знижки/кредити на дітей;
додаткові доплати для багатодітних сімей або сімей із низькими доходами.
Розглянемо кілька показових прикладів.
5.1. Німеччина: 250–255 € на місяць за кожну дитину
Німецьке Kindergeld (дитяча допомога) з 2023–2024 років становить 250 € на місяць за кожну дитину, незалежно від того, чи батьки працюють за наймом, чи як самозайняті.
250 € ≈ 12 500 грн на місяць на одну дитину;
для двох дітей — близько 25 000 грн/міс;
ці суми не оподатковуються й виплачуються «живими грошима».
Паралельно існує податковий дитячий вирахунок (Kinderfreibetrag), який зменшує базу оподаткування; податкова служба автоматично порівнює, що вигідніше: отримувати Kindergeld чи більший податковий вирахунок, — і застосовує оптимальний для сім’ї варіант.
5.2. Франція: «сімейний коефіцієнт» + грошові виплати
Французька система поєднує:
Family quotient (quotient familial) — механізм, за яким податок рахується не «з людини», а з «податкових часток» домогосподарства:
перші двоє дітей додають по 0,5 «частки»;
третя дитина дає вже цілу «частку»;
кожна наступна дитина — ще по 0,5.
Чим більше дітей, тим нижчий податок на дохід на одну «частку» — тобто сім’я з 3–4 дітьми платить суттєво менше податку з того ж доходу, ніж бездітна.
Прямі сімейні виплати. За даними французьких і європейських джерел, сім’ї з кількома дітьми можуть отримувати сумарні виплати в розмірі кількасот євро на місяць; у конкретних прикладах — близько 680 € на місяць на трьох дітей з різних програм (сімейні надбавки, допомога на догляд, доплати за найм няні тощо).
680 € — це приблизно 34 000 грн на місяць, які частково компенсують високе податкове навантаження.
5.3. Польща: «ulga prorodzinna» — реальне повернення податку
У Польщі батьки (включно із самозайнятими, які платять PIT за загальною шкалою) можуть скористатися ulga prorodzinna — податковою знижкою на дітей. Її розмір (на рік):
на першу і другу дитину — 1112,04 zł на кожну;
на третю — 2000,04 zł;
на четверту й кожну наступну — 2700 zł.
Якщо взяти орієнтовний курс 1 zł ≈ 9 грн:
перша/друга дитина — ~10 000 грн на рік (≈ 830 грн/міс);
третя — ~18 000 грн на рік (≈ 1500 грн/міс);
четверта й далі — ~24 000+ грн на рік (≈ 2000 грн/міс).
Частина цієї пільги може бути повернена грошима, якщо податку до сплати менше, ніж сума знижки — тобто для малозабезпечених сімей це фактично «кешбек від держави».
Окремо діє програма грошової допомоги на дітей (раніше 500+, тепер 800+ zł/міс на дитину), яка теж доступна сім’ям незалежно від того, наймані вони чи самозайняті.
5.4. Італія: «assegno unico» — від 57 до ~200 € на місяць на дитину
В Італії з 2022 року запроваджено єдину універсальну допомогу на дітей — Assegno unico e universale. Її розмір залежить від доходу сім’ї (показник ISEE):
максимальний розмір — близько 199–201 € на місяць на дитину (приблизно 10 000 грн/міс) для сімей з найнижчим ISEE;
мінімальний — 57–58 € на місяць (≈ 2900 грн/міс) на дитину для сімей із високим доходом або без підтвердження ISEE.
Є додаткові надбавки:
за третю й наступних дітей;
для молодих матерів;
для дітей з інвалідністю;
для багатодітних сімей.
Це грошовий трансферт, який отримують усі батьки, у тому числі самозайняті.
5.5. Що це означає в цілому
Самозайняті в Європі, як правило, не дискриміновані щодо сімейних пільг: якщо ти сплачуєш податок на дохід і страхові внески, ти маєш доступ до тих же дитячих допомог і податкових знижок, що й наймані.
Родинні пільги частково компенсують високе податкове навантаження, особливо для сімей з 2+ дітьми. Для багатьох це десятки тисяч гривень на рік у грошовій формі і зменшенні податку.
На цьому фоні український ФОП із дітьми часто:
сплачує ЄСВ і податки,
але не отримує порівнянних за розміром автоматичних податкових знижок чи щомісячних виплат, співмірних з Kindergeld або Assegno unico.
6. Наслідки для України
6.1. Зростання навантаження без «податкової подушки» для сімей
Україна хоче підняти вимоги до ФОПів у частині ПДВ майже до рівня ЄС, але не пропонує подібних родинних компенсацій:
немає стабільних, значних й універсальних «дитячих» виплат на рівні 10–12 тис. грн/міс на дитину, як у Німеччині;
немає широких і гнучких податкових механізмів на кшталт французького family quotient, який радикально зменшує податок на дохід сім’ям із кількома дітьми.
Тобто податкові «батоги» імпортуємо, а «пряники» — ні.
6.2. Ризики для самозайнятості та демографії
У поєднанні з воєнним станом і загальним падінням доходів:
обов’язковий ПДВ з 1 млн грн може відштовхнути частину підприємців у тінь або за кордон;
відсутність сильних сімейних пільг робить народження дітей фінансово ризикованішим для самозайнятих, ніж у ЄС;
це б’є одночасно і по економічній активності, і по демографічній стійкості.
7. Підсумок: чим це загрожує Україні
Поріг у 1 млн грн для обов’язкового ПДВ робить українську систему однією з найжорсткіших у Європі для малого бізнесу, якщо співвіднести його з реальними доходами підприємців.
На відміну від Німеччини, Франції, Польщі чи Італії, Україна не пропонує співмірних податкових та грошових пільг для самозайнятих із дітьми, які могли би пом’якшити удар від додаткових податків.
У поєднанні це створює реальні ризики:
зростання тіньової економіки;
релокації ФОПів у більш дружні юрисдикції;
гальмування розвитку малого бізнесу;
посилення демографічної кризи.
Якщо мета — європеїзація податкової системи, то вона має включати не лише підвищення податкового навантаження, а й запровадження реальних сімейних та підприємницьких пільг, які в ЄС є невід’ємною частиною податкової моделі для самозайнятих. Без цього реформа ПДВ ризикує стати ще одним чинником економічного і людського відтоку з України.
