Побачити в лісі сухе дерево, старий пень або повалений стовбур і подумати «ліс ніхто не прибирає» — цілком природна реакція. Але для самого лісу така «неприбраність» часто має зовсім інше значення.
У новому дослідженні Житомирського Полісся науковці вивчили мертву деревину у Піщаницькому лісництві Овруцького надлісництва. І одна цифра особливо привертає увагу.
Субота Онлайн порівняла дані наукової роботи, опублікованої у журналі «Збалансоване природокористування». У лісах природоохоронного, наукового та історико-культурного призначення середній запас стоячого сухостою становив 80,5 кубометра на гектар. В експлуатаційних лісах — лише 16,6 кубометра.
Тобто різниця — майже у 4,9 раза.
Сухе дерево ще не означає, що ліс «помирає»
Спочатку варто розібратися з термінами. Сухостій — це дерева, які вже загинули, але продовжують стояти. А лежача мертва деревина — стовбури та великі частини дерев, які вже впали на землю.
Для людини це може виглядати як непотрібне старе дерево. Для лісової екосистеми — як цілий маленький будинок.
У деревині та під корою поселяються гриби й безхребетні. На старих стовбурах ростуть мохи й лишайники. Дупла та порожнини використовують птахи й інші тварини. А коли дерево поступово розкладається, накопичені ним речовини повертаються в ґрунт.
Сам автор дослідження наголошує, що відмерла деревина є важливим компонентом лісових екосистем і має значення для збереження біорізноманіття.
Європейський інститут лісу також відносить стоячу й лежачу мертву деревину до важливих елементів природного лісу. З нею пов’язані спеціалізовані види, а сама деревина бере участь у кругообігу поживних речовин, накопиченні вуглецю та природному відновленні лісу.
Чому в експлуатаційному лісі сухих дерев менше
Пояснення досить просте. Ліси мають різне призначення — і тому люди поводяться з ними по-різному.
В експлуатаційних лісах основним завданням залишається, зокрема, вирощування деревини. Тут проводяться лісогосподарські та санітарні заходи, під час яких частина сухих, пошкоджених або небезпечних дерев може бути вилучена.
Там, де природоохоронна функція важливіша, втручання менше. Дерево має більше шансів пройти весь природний цикл: вирости, постаріти, загинути, ще роками простояти сухим, потім впасти і поступово розкладатися.
Саме різними режимами господарювання автор дослідження пояснює значну різницю в запасах стоячого сухостою.
Цікаво, що з поваленими деревами контраст уже зовсім не такий великий. Середній запас лежачої мертвої деревини становив 6,7 м³/га у лісах природоохоронного, наукового та історико-культурного призначення і 6,2 м³/га — в експлуатаційних.
Тобто майже п’ятикратна різниця стосується саме сухих дерев, які ще стоять.
Сосна займає найбільшу площу
Загалом сухостій у Піщаницькому лісництві виявили на площі 966,3 га, а лежачу мертву деревину — на 253,8 га.
Найбільше територій із сухостоєм припадає на сосну звичайну — 753,3 га. На ділянки з лежачою мертвою сосновою деревиною — ще 198,9 га.
Загальний запас стоячого сухостою, за матеріалами лісовпорядкування, становив понад 34 тисячі кубометрів.
Ліси півночі Житомирщини останніми роками змінюються не лише природним шляхом. На Овруччині місцеві жителі цього літа також звертали увагу на зміни чорничників і стан знайомих лісових ділянок.
Та у випадку мертвої деревини головний висновок може бути несподіваним: ліс не обов’язково стає здоровішим лише тому, що з нього прибрали все сухе й повалене. Певна кількість старої та мертвої деревини — така сама природна частина лісу, як молоді дерева, гриби чи мох.
Іноді дерево має померти, щоб навколо нього ще багато років тривало життя.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
