У 2022 році президент Володимир Зеленський особисто вручив звання «Національна легенда України» провіднику Анатолію Бабічеву — за мужність під час евакуації тисяч людей із прифронтових територій. Під час одного з таких рейсів від уламків російського снаряда загинула його дружина Наталія — вірна напарниця та колега. Але навіть попри цю трагедію, держава відмовила Анатолію у виплаті передбаченої законом компенсації в розмірі одного мільйона гривень. Формальна причина — “прострочено терміни подачі документів”, – пише Коротко про.
10 днів під обстрілами: як рятували людей з Донбасу
Анатолій і Наталя Бабічеви працювали провідниками ще до початку повномасштабної війни. Їхнє життя було пов’язане з Донбасом: спершу працювали від Донецького депо, згодом — у Маріуполі. 24 лютого 2022 року застало їх у черговому рейсі. Уже 2 березня вони прибули до Києва, де їх розвернули у Костянтинівку з наказом готуватись до евакуації населення.
Початок був хаотичним: переповнені вагони, тиснява, мішки й білизна під сидіннями, люди в усіх вільних просторах. Бабічеви намагалися вмістити якомога більше — по чотири людини на полицю, дітей клали навіть на третій ярус, хоча це й порушувало правила безпеки. Волонтери, місцеві мешканці, працівники залізниці — усі працювали як одне ціле. Протягом 10 днів пара здійснювала рейси з біженцями в західні області й поверталася назад на Донбас, щоб вивезти наступних.
Трагедія біля Лимана: уламки снаряду вбили Наталю
12 березня 2022 року потяг Бабічевих вирушив у черговий рейс — на Лиман. На посадку чекали сотні людей, зокрема — діти. Поїзд рухався паралельно до траси, де проїжджала військова техніка. Саме в цей момент у вагон, де перебувала Наталя, прилетіли уламки від російського снаряду. Жінка загинула на місці.
Анатолій поховав її у рідній Красногорівці. Через небезпеку залишатися на Донбасі, згодом вивіз батьків дружини й перебрався у Запоріжжя, а згодом — до Києва. Там і продовжив працювати на залізниці.
Нагорода від президента — але без підтримки держави
У серпні 2022 року Анатолій отримав від Президента нагороду «Національна легенда України» за мужність і службу під час евакуацій. Проте про те, що має право на компенсацію за втрату дружини — не знав. Про закон №2980, який передбачає мільйонну виплату членам родин загиблих працівників критичної інфраструктури, він дізнався лише у 2025 році — від громадської організації «Соціальний рух».
Але коли звернувся до Пенсійного фонду — отримав відмову. Формальна причина: минули три роки з моменту смерті дружини. Проблема в тому, що відлік терміну ведуть не від моменту завершення службового розслідування, як мало би бути, а від дати трагедії — 12 березня 2022 року.
Проблема системна: закон є, але не працює
Юрист ГО «Соціальний рух» Віталій Дудін розповідає: ситуація Бабічева — не поодинока. Закон, який гарантує виплати працівникам критичної інфраструктури або їхнім сім’ям, не працює як слід.
Причини:
відсутність комунікації між державними органами;
незаповнений реєстр об’єктів критичної інфраструктури (до якого не входить навіть «Укрзалізниця»);
нестача інформаційної кампанії — люди просто не знають про свої права.
За даними Дудіна, у 2024 році Пенсійний фонд не виплатив жодної компенсації за цим законом. Постанова Кабміну про механізм виплат вийшла лише наприкінці 2023-го, але навіть після цього процес супроводжується бюрократичними зволіканнями.
Що далі: скарги, звернення, надія
Після відмови Пенсійного фонду, активісти та юристи допомогли Анатолію подати офіційну скаргу. Також надіслали звернення до Офісу президента — нагадуючи, що йдеться про людину, яка вже була відзначена державою на найвищому рівні.
За словами правозахисників, формальне тлумачення строків суперечить принципам Європейського суду з прав людини. У випадку правової невизначеності — рішення має ухвалюватися на користь громадянина, а не держави.
