Суботня інформація

Пам’яті житомирського історика-краєзнавця Георгія Мокрицького. Відео

15 грудня на сесії Житомирської міської ради депутати одноголосно підтримали пропозицію присвоїти історику-краєзнавцю Георгію Мокрицькому звання Почесного громадянина Житомира (посмертно). Історик, краєзнавець, журналіст Георгій Мокрицький до цієї події не дожив близько року. Він пішов із життя 26 грудня 2021-го, місяць не доживши до свого 70-річного ювілею. У спадок Георгій Мокрицький залишив кілька десятків книжок з історії Житомира, телевізійні та радіопередачі, нариси та оповідання.

Краєзнавець Сергій Собчук товаришував з Георгієм Мокрицьким понад 60 років. Вони сиділи за однією партою у школі, разом служили в армії, навчалися в інституті, спільно писали книжки про Житомир.

“Книжка, яку я зараз тримаю у руках, це основний труд Георгія Мокрицького, – каже Сергій Собчук, показуючи книгу “Вулиці Житомира”. – Тут зібрана інформація за 35-40 років. Нічого подібного у Житомирській області, в Житомирі і, напевно, в Україні немає. Це енциклопедія вулиць Житомира – тут є інформація про будь-яку вулицю, провулок, будь-яку місцевість міста з історичними поясненнями, чому так названа вулиця, коли змінилася ця назва, як спочатку планувалось будівництво. За одну цю книгу йому у Житомирі потрібно поставити пам’ятник”.

Гордість Житомирщини: пам'яті краєзнавця Георгія Мокрицького

Колекціонував Георгій Мокрицький і старовинні світлини житомирян. Їх збільшені фотокопії прикрашають зараз один з ресторанів Житомира. Свого часу Георгій Павлович говорив: “Ми, корінні житомиряни у третьому-четвертому поколінні, повинні знати, якими були наші земляки з минулих століть”.

Руслан Кондратюк зараз служить у ЗСУ, а до початку російського вторгнення працював з архівними документами, вивчав історію Житомира та був співавтором творів Георгія Мокрицького.

“Згадую епізод з нашого із Георгієм Павловичем життя. Йшли ми якось вулицею і побачили старовинний будинок. Мокрицький каже: жив такий-то і такий- то. Я кажу: ні, він переїхав через 10 років, там жив такий-то. І ми починаємо дискутувати. У Мокрицького своя інформація, у мене – своя. “Тут балкон був. Ти його пам’ятаєш?” “Пам’ятаю”. Круг нас поступово збирається натовп людей. Вони уважно слухають: мовляв, що це за два диваки, наче прибульці з минулого? Георгій Павлович знав історію кожного будинку. Навіть, якщо вже будинку і немає. Ми знали, що на цьому місці колись було, як воно було. Він пішов, на жаль, від нас, але його справа, та історична пам’ять залишилася і буде лишатися ще”, – каже Руслан Кондратюк.

Гордість Житомирщини: пам'яті краєзнавця Георгія Мокрицького

Офіс видавництва “Волинь”, яке очолював Георгій Мокрицький, розміщувався на вулиці Театральній. Саме сюди повела знімальну групу Суспільного учениця Георгія Павловича Анна Щастна, яка працювала разом з ним п’ять років.

“Він був настільки багатогранним і розбирався у багатьох сферах діяльності – чи то була топоніміка, чи архітектура, журналістика, режисура. Як фотохудожник, як письменник. Я назавжди його запам’ятаю із чудовим почуттям гумору, з оптимізмом до життя, любов`ю до рідного міста, області та його життєвими порадами”, – розповідає Анна Щастна.

Гордість Житомирщини: пам'яті краєзнавця Георгія Мокрицького

Останніми роками Георгій Павлович хворів, але знаходив сили для написання нових книжок. Коли у 2020 році розпочалася епідемія COVID-19, замовлень стало обмаль. Утримувати приміщення навіть з декількох кімнат не вистачало грошей.

“Він ніколи нічого ні в кого не просив, – говорить краєзнавець Сергій Собчук. – Я неодноразово йому казав, коли в нього стало геть скрутно з тим, щоб оплачувати оренду приміщення офісу, де він працював. Казав: Георгію, тебе знають, до тебе звертаються, звернися тепер ти до міської влади, до обласної влади. Але він відмовлявся”.

Міська влада запропонувала краєзнавцеві кімнату в одній з бібліотек, але не склалося. У Георгія Павловича сталося загострення хвороб і його госпіталізували.

Анна Щастна каже, що, коли востаннє бачилася зі своїм учителем у лікарні, він розповідав їй, що ще має багато планів та ідей.

“Ми на своєму рівні все що могли робили. Все, що від нас залежало…” – із сумом говорить Руслан Кондратюк.

Георгій Мокрицький помер у лікарні 26 грудня 2021 року. Сьогодні, 26 грудня 2022 року, у Житомирі заплановані заходи для вшанування пам’яті Георгія Павловича.

Також, за словами голови науково-консультативної ради Житомира Сергія Намєсніка, наприкінці січня 2023 року у бібліотеці на вулиці Хлібній відкриється кімната, де зберігатимуться твори Георгія Мокрицького.

“У жовтні 2021 року ще за життя Георгій Мокрицький прийняв рішення передати Житомиру свою бібліотеку, яку він збирав все життя, – каже Сергій Намєснік. – Зараз ми почали опрацьовувати цю бібліотеку – розставляти, переписувати. Ті багато тисяч томів, які він зібрав за свого життя – це і його праці, і праці істориків, науково-історична та краєзнавча література, на основі якої він писав свої книжки. Ця література зберігатиметься у бібліотечній системі Житомира”.

Гордість Житомирщини: пам'яті краєзнавця Георгія Мокрицького

“Є хороші друзі Георгія Павловича, які постійно роблять все можливе, щоб про нього пам’ятали. На його честь назвали вулицю, організували фонд, поставили пам’ятник йому на Алеї Слави. Я думаю, що всі ці люди завжди пам’ятатимуть про його внесок і надалі робити все, щоб його не забували“, – каже донька Георгія Павловича Олена Мокрицька.

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

 

Схожі матеріали

Залишити коментар Facebook