У селі Сушки на Коростенщині є місце, де історія не виглядає далекою: звичайна сільська вулиця Рудня, хата на околиці й пам’ять про двох людей, які прийняли тут останній бій УПА на Житомирщині. У липні 1955 року тут загинули сотенний «Роман» — Володимир Кудря та його побратим «Лис» — Олександр Усач.
Про цю сторінку місцевої історії у великому матеріалі нагадав Петро Щербина, уродженець села Сушки Коростенського району. У джерелах щодо дати бою трапляється розбіжність: частина матеріалів називає 8 липня 1955 року, інші — 9 липня. На Житомирщині вшанування цієї події традиційно пов’язують саме з початком липня.
Одна хата, двоє повстанців і кільце оточення
Останній бій пов’язують із садибою місцевої жительки Марії Яценко на західній околиці Сушок. За переказами та публікаціями про цю подію, саме там переховувалися двоє підпільників — Володимир Кудря, відомий під псевдом «Роман», та Олександр Усач, відомий як «Лис».
Уночі садибу оточили радянські силовики. Через гучномовці від повстанців вимагали здатися. У спогадах про цей бій збереглася відповідь, яка стала символічною для всієї історії:
«Вояки УПА не здаються!»
Бій тривав майже десять годин. Коли хату підпалили, «Роман» і «Лис» спробували вирватися з оточення, але село було заблоковане. Обоє загинули. Після ліквідації цієї боївки радянські органи змогли звітувати про припинення організованого підпілля ОУН на Житомирщині.
Ким був сотенний «Роман»
Володимир Кудря народився 1922 року на Волині. У підпіллі він був відомий під кількома псевдами — «Роман», «Бурлака», «Заграва», «Орест», «Старий». У роки Другої світової та після неї він діяв у структурах ОУН і УПА, брав участь у рейдах на Житомирщині та Київщині, а згодом очолював підпільну мережу на цих теренах.
За матеріалами дослідників, у 1949–1955 роках «Роман» був Житомирським окружним провідником ОУН. Його група тривалий час діяла в умовах суворої конспірації, спираючись на місцевість і приховану підтримку людей. Саме тому радянські силові структури роками не могли остаточно знищити цю боївку.
Ім’я другого повстанця — «Лиса» — довгий час залишалося невідомим. Пізніше дослідники встановили, що це був Олександр Усач. У цьому теж є окрема трагічна деталь: радянська система не лише переслідувала учасників визвольного руху, а й намагалася стерти їхні імена з людської пам’яті.
Як Сушки зберігають цю пам’ять
У Сушках на місці останнього бою встановили пам’ятний знак на честь загиблих повстанців. У 2017 році Житомирська обласна адміністрація повідомляла про вшанування вояків УПА в селі та відкриття пам’ятного знака Роману — Володимиру Кудрі та Лису — Олександру Усачу.
Для Сушок ця історія давно вийшла за межі локальної пам’ятки. Вона стала частиною ширшої розмови про те, як Житомирщина пам’ятає антирадянський спротив, як повертає з небуття імена тих, кого десятиліттями не дозволяли згадувати, і як маленькі села зберігають велику історію.
Щороку біля пам’ятного знака збираються люди, щоб ушанувати загиблих. У цій традиції важливе не лише минуле, а й теперішнє: Україна знову платить високу ціну за свободу, і тому історії про спротив радянській системі звучать уже не як архів, а як частина живої пам’яті.
За матеріалами Петра Щербини, уродженця села Сушки Коростенського району
8 липня 2026 року
Важливі історії пам’яті та новини Житомирщини — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
