Недуга, яка залишає людину «без голови»

Прогресування деменції поділяється на три умовні стадії: рання (м’яка); середня (помірна); пізня (важка). Ці етапи лише орієнтир, тож такий поділ є доволі умовним. Кожна людина індивідуальна, а значить, і деменція може мати різні прояви. Це залежить і від тих недуг, які спричинили цей синдром.

Деменція — не лише мен­тальне порушення. Адже син­дром вражає мозок, який від­повідає за весь організм: спочатку порушуються когнітивні функції (здатність мозку пізнавати, вивча­ти, усвідомлювати, сприймати і пе­реробляти зовнішню інформацію), а розвиток хвороби впливає і на фізичні функції організму.

Ознаки ранньої стадії

• Вона триває близько 2-х років і має такі симптоми:
• Проблеми з короткостроко­вою пам’яттю. Наприклад, людина не може пригадати нещодавні події чи почала постійно губити предме­ти вдома (як-от ключі або окуляри).
• Труднощі з обмірковуванням та плануванням. Людина може почати плутатися, їй дедалі важче планувати, ухвалювати складні рі­шення або розв’язувати проблеми.
• Мова та спілкування. Стає складно підібрати правильні сло­ва під час розмови або важко зро­зуміти, про що йдеться.
• Дезорієнтація. Людина може перестати розуміти, де перебу­ває, і загубитися навіть у знайо­мому місці.
• Зміни настрою чи емоцій. Підвищення тривожності чи ля­кливості, а також часте відчуття суму, що у сукупності може при­звести до депресії. Людина може стати більш дратівливою.
• Водночас на ранній стадії лю­дина може залишатися цілком самостійною. Вона може продо­вжувати керувати автомобілем, працювати та бути соціально ак­тивною. На цій стадії люди з де­менцією можуть жити комфортно і повноцінно, якщо вчасно візьмуть синдром під контроль. Це ідеаль­ний час для юридичних і фінансо­вих планів, оскільки людина з де­менцією на цій стадії може брати участь у прийнятті рішень.

Ознаки середньої стадії

• На середній стадії людина по­требуватиме постійних нагаду­вань і допомоги з прийняттям ванни/душу та переодяганням (наприклад, потрібно, щоб хтось попередньо розклав одяг). Ця стадія зазвичай триває 2−4 роки. Її найпоширеніші ознаки:
• Погіршення пам’яті. Стає важко впізнавати рідних та знайо­мих, складніше запам’ятовувати нову інформацію. Це може зму­шувати людину знову і знову по­вторювати одні і ті ж запитання.
• Проблеми з мовленням. Важко дібрати слова, можна забу­ти про тему розмови на середині речення.
• Загострюються проблеми з орієнтацією. Дехто може плутати, котра зараз година дня (напри­клад, прокинутися і одягнутися посеред ночі) або розуміти, де пе­ребуває навіть, коли залишається вдома.
• Симптоми апатії, депресії, тривоги зберігаються на середній стадії деменції.
• З’являються марення. Може здатися, що інші люди хочуть за­шкодити або що їм не можна до­віряти (параноя). Дуже часто лю­дина вірить, що хтось її обкрадає або зраджує.
• Галюцинації.
• На цій стадії людина все ще може брати участь в повсякденній діяльності, але вже потребує до­помоги. Опікуни можуть розгляну­ти можливість перебування свого підопічного у пансіонаті, щоб він отримував допомогу в безпечно­му середовищі.

Ознаки пізньої стадії деменції

• Проблеми з пам’яттю. Бага­то людей на цій стадії можуть ду­мати, що перебувають в іншому періоді свого життя (явище відо­ме як «зсув у часі»). Людина може не впізнавати себе, члена родини або близького друга.
• Проблеми з мовою. На цій стадії мовлення людини, цілком імовірно, може звузитися до кіль­кох слів або взагалі бути втраче­ним. Однак здатність розуміти жести, вирази обличчя і мова тіла у неї зберігається.
• Зміна настрою, емоцій і сприйняття. Зміни настрою три­вають (депресія, апатія). До­даються марення і галюцинації. Задоволення може приносити прослуховування пісень або від­чуття певних текстур на дотик.
• Зміна поведінки. Відчуття страху, загрози або збентежен­ня. Хтось на пізній стадії деменції не може розповісти іншим, як він почувається. Несподівана зміна поведінки може вказувати на про­блему медичного характеру (на­приклад, біль, інфікування).

Фізичні проблеми на пізній стадії деменції. У цей період людина може:

• ходити повільніше чи прово­дити більшу частину часу в кріслі або у ліжку;
• мати підвищений ризик па­діння;
• потребувати допомоги під час прийому їжі та втратити вагу;
• мати труднощі з ковтанням;
• втратити контроль над своїм сечовим міхуром і кишечником, і тому страждати від нетримання сечі і калу.

Обмежена рухливість на цій стадії значно підвищує можли­вість утворення тромбів та інфек­ційних захворювань. Це може призвести до серйозних наслід­ків, тому важливо допомагати лю­дині бути максимально рухливою з урахуванням її можливостей. Опікуни можуть розглянути варі­анти догляду у пансіонаті, який зосереджується на забезпеченні комфорту і гідного ставлення до людини наприкінці її життя.

Якщо ви помітили у себе чи у своїх рідних вищезазначені симп­томи, зверніться до сімейного лікаря. Сімейний лікар оцінює ме­дичну історію і може зробити про­стий тест на пам’ять та уважність. Якщо сімейний лікар запідозрить у пацієнта деменцію, то скерує його до іншого фахівця. Невроло­ги, геріатри, психогеріатри, психі­атри і нейропсихологи більш спе­ціалізовані у сфері змін пам’яті та поведінки, пов’язаних із деменці­єю, і тому можуть здійснити по­глиблені обстеження (наприклад, комп’ютерну томографію (КТ) головного мозку та аналізи крові) або дати на них скерування.

В Україні діагноз «деменція» ставить психіатр. Він же призна­чає медикаментозну терапію. Важливо пам’ятати, що після встановлення діагнозу життя не закінчується. Адже у разі вчасного виявлення та лікування людина із деменцією може мати цілком ком­фортне життя.

Фактори ризику, які підвищують розвиток деменції:

• незакінчена середня освіта;
• артеріальна гіпертензія;
• порушення слуху;
• куріння;
• ожиріння;
• депресія;
• знижена фізична активність;
• цукровий діабет;
• низький соціальний статус;
• зловживання алкоголем;
• черепно-мозкова травма;
• забруднення повітря.