У селі Сусли Звягельського району трагічно загинув 9-річний хлопчик. Його тіло знайшли у річці Смолка, яка протікає недалеко від хати хлопчика.
Увечері 29 листопада до поліції надійшло повідомлення від працівників екстреної меддопомоги, які констатували смерть хлопчика від утоплення. На місце події прибули поліцейські Звягельського райвідділу, які встановили наступне: хлопчик грався у подвір’ї свого будинку, згодом батьки помітили його відсутність та розпочали самостійні розшуки. За півгодини дитину знайшли у річці Смолці. Попередньо, хлопчик вийшов на лід і провалився. Нині триває з’ясування всіх обставин події.
Чому хлопчик сам пішов на річку?
Чому хлопчик сам пішов на річку і що він там робив? Де були його батьки? Щоб розібратися в ситуації кореспондентка обласної газети “Субота” приїхала у село Сусли, де саме у цей день відбулося поховання хлопчика. Мешканці розповіли, що хлопчика звали Ваня Хмільовський. Всі його називали Сонечком, тому що він був доброзичливим, привітним та чемним. У нього є 15-річна сестричка Валя, яка вчиться у Звягельському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
– Ваня був дуже світлою дитиною, його всі любили, – говорить староста Суслівського старостинського округу Тетяна Маліновська. – Він мав інвалідність з самого народження і тому вчився у школі за інклюзивною програмою. Батьки дуже ретельно за ним слідкували і постійно були поряд. Мати, сестричка та бабуся по черзі водили його до школи і забирали додому. Як могло статися, що він сам пішов до річки – ніхто не може зрозуміти.
Мама, батько і сестричка стрибнули у крижану воду, щоб витягнути Ваню
Ось і будинок сім’ї Хмільовських. Одного погляду на обличчя матері, батька та сестрички достатньо, щоб зрозуміти, яке нелюдське страждання випало на їх долю.
– Ванечка ніколи не ходив сам до річки, та взагалі він не відходив далеко від хати, – говорить мати – пані Тетяна. – Він завжди був тут у дворі. Іноді грався із сусідніми дітьми, але ми самі заводили його до сусідів та приводили назад. Ми за нього переживали, бо він у дев’ять років був такий маленький, виглядав на років сім. Народився семимісячним, слабким і тому ми приділяли йому дуже багато уваги.
– У той страшний день Ваня грався у дворі, просив у батька велосипед, але батько не дав, тому що кругом лежав сніг, була крига, не покатаєшся. Ваня кілька разів з вулиці заходив до хати, а потім знову виходив на вулицю. Все було як завжди… Але приблизно біля п’яти годин вечора, коли вже стало темніти, ми зрозуміли, що Вані ніде немає. Почали бігати по сусідах, шукати його. Спочатку навіть думки не було, що він може піти до річки, яка протікає недалеко від нас, а потім мене щось штовхнуло саме туди – до води. Ми побігли по берегу і ще здалеку побачили на кризі щось темне. Ваня був у воді за декілька метрів від берега. Куртка роздулась і зіграла роль подушки – не дала тілу піти під воду. Мій чоловік одразу стрибнув у річку, я – за ним, а потім і наша донька. Всі разом витягли Ваню на берег. Я робила все можливе, щоб привести його до тями, але нічого не допомогло…
Хлопчик, мабуть, пішов подивитися на лебедів та качок
Пані Тетяна каже, що влітку Ваня з батьками не раз купався в цьому місці, тому добре знав, як сюди прийти. Він не вмів плавати, але води не боявся. А восени на річці оселилися лебеді, а ще плавали качки, і вони з Ванею разом ходили до річки їх годувати. Цілком можливо, що хлопчик вирішив піти і подивитися на гарних пташок. Але він не розумів, що річка замерзає нерівномірно. Є місця, де крига більш-менш товста, а є такі місця, де криги майже немає. У той день хлопчик подолав біля 150 метрів по берегу від хати, щоб дістатися пологого спуску до річки, де влітку був місцевий пляж і встановлені гойдалки…
Самий маленький хлопчик в класі вразив всіх на уроці фізкультури
– Ваня любив гратися з телефоном, а ще любив різні машини, – продовжує пані Тетяна. – Він мріяв про самокат, і ми йому купили. А потім сам навчився кататися на двоколісному велосипеді. Але він трохи соромився чи побоювався їздити там, де багато людей.
– Ваня дуже любив, коли я приходила за ним до школи,- говорить сестричка Валя. – В той останній день вчителька похвалила його. Вона розповіла, що на уроці фізкультури дітей поділили на дві команди по п’ять чоловік і вони кидали м’яч у баскетбольне кільце. Сталося так, що команда, де був Ваня, набрала менше балів і могла програти. І тоді самий маленький із всіх Ваня взяв м’яча і закинув його п’ять разів поспіль у корзину. Він врятував свою команду і діти від радості готові були його підкидати на руках. Всі були такі щасливі…
Однокласники тяжко переживають загибель Вані
А ось що розповіла Людмила Карпінська – шкільна вчителька Вані.
– Діти в класі тяжко переживають загибель Вані. Напередодні трагедії ми всім класом почали дивитися мультфільм, а потім, коли дивилися продовження, діти сказали: “Ми почали дивитися мультик разом з Ванею, а закінчуємо вже без нього”. Дітям дуже боляче, як і всім нам. Ваня був дружелюбний і доброзичливий. Ніколи нікого не образив. Він був для всіх світлим промінчиком. Навіть діти з інших молодших класів приходили до нього, щоб на перерві погратися. Ваня був дуже комунікабельний, незважаючи на певні вади. Буду завжди пам’ятати його останнє “до побачення”. Хто міг знати, що ми більше ніколи не побачимося…
Колектив газети “Субота” висловлює своє щире співчуття родині загиблого хлопчика.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
1 коментар.
Сумна історія .