Щочетверга на кухні 72-річної Валентини Хартник із Житомира ще вдосвіта пахне свіжим тістом. Пиріжки, вареники, голубці, запіканки й пончики вона готує не для великого родинного застілля — домашні страви передають пораненим українським військовим, які лікуються у місцевому шпиталі.
Свою історію житомирянка розповіла журналістам Суспільного Житомир. Допомагати пораненим вона почала чотири роки тому за порадою подруги та її доньки. Першою стравою були налисники — бійцям вони сподобалися, і відтоді готування стало постійною частиною її життя.
Спочатку всі продукти жінка купувала самостійно. Згодом про її роботу дізналися сусіди та інші небайдужі люди: хтось приносить овочі й фрукти з городу, хтось допомагає продуктами або грошима.
«Що вдома своїм готуємо, те і їм. І голубці, і олів’є, і “шубу”, і пончики, і чебуреки. Хлопці все люблять. Найбільше просять вареники», — розповіла Валентина Хартник.
Пече навіть тоді, коли самій нездужається
Для кожного «лікарняного четверга» жінка намагається приготувати щось свіже. У спеку вона може замішувати тісто вже о четвертій ранку, щоб випічка не зіпсувалася дорогою до шпиталю.
Навіть погане самопочуття не завжди змушує її відкласти роботу. Валентина згадує, як одного четверга прокинулася з низьким тиском, випила чаю та ліки — і все одно взялася пекти.
«Якщо я не готую, то мені вже чогось не вистачає. Дуже приємно, коли хлопці показують по телефону, що їм смачно і все подобається», — говорить житомирянка.
Їжу від «мами Валі», як її називають волонтери, до шпиталю доставляє засновниця руху «Світлячки Житомира» Галина Кострікіна. За її словами, четвер для волонтерів давно став особливим днем.
Пані Валентина готує спеціально для поранених, а військові вже знають і чекають її страв. Один із бійців, який лікується у шпиталі з травня, зізнався, що особливо любить її пиріжки.
Підтримка поранених на Житомирщині має різні форми. Раніше «Субота Онлайн» розповідала про волонтерів-кінологів, які проводять для військових сеанси каністерапії. Для одних допомогою стає спілкування зі спеціально навченими собаками, для інших — тарілка домашніх вареників, що нагадує про дім.
«А раптом хтось нагодує і мого сина»
За турботою Валентини про поранених стоїть особиста материнська історія. Її син Сергій також служить у війську. Він виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, але з весни 2026 року родина не має від нього звісток.
За словами матері, Сергій зник безвісти 14 березня на бойових позиціях. Рідні продовжують чекати та сподіватися, що він живий.
«Готую, аби хлопці одужували і швидше ставали на ноги. А раптом хтось теж пошкодує мого сина десь там і нагодує його смачно, щоб він не голодував», — сказала Валентина Хартник.
До зникнення Сергій і сам підтримував материну волонтерську справу. Він надсилав їй гроші та просив купити щось смачне для військових, які повернулися з фронту пораненими.
Для Валентини нинішнє очікування — не перше випробування, пов’язане зі службою сина. У 2014 році він уже зазнавав поранення. Саме тому, за словами жінки, їй особливо важко бувати у шпиталі й бачити травмованих захисників.
Родини зниклих безвісти живуть між надією та невідомістю місяцями й роками. У Житомирі вони виходять на акції з фотографіями близьких та нагадують суспільству про тих, із ким втрачено зв’язок. Про одну з таких акцій на підтримку зниклих військових і полонених писала «Субота Онлайн».
Попри невелику пенсію, Валентина продовжує купувати продукти та готувати. Вона зізнається, що без заробітку чоловіка робити це було б набагато важче. Допомога сусідів та інших житомирян дозволяє не переривати щотижневу традицію.
Історія «мами Валі» перегукується з долями багатьох волонтерів Житомирщини, які роками віддають сили й власні кошти армії. Нещодавно допомога знадобилася самій волонтерці Зої Маєвській, яка готувала для військових сухі борщі.
Для Валентини Хартник кожен пиріжок або вареник — це не просто їжа. Це спосіб підтримати чужого сина й водночас зберегти віру, що десь у найважчу мить хтось так само подбає про її Сергія.
Людські історії Житомирщини, які неможливо читати байдуже, — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
