Лише кілька днів він не дожив до свого дев’ятнадцятиріччя.
За станом здоров’я він не підлягав навіть призову, але він хотів бути військовим, прагнув вступити у військове училище, щоб стати офіцером. Тому погодився на складну операцію і врешті-решт став воїном нашої артилерійської бригади.
Про неї нечасто згадують на телевізійних ефірах чи в центральних ЗМІ, але її підтримку добре знають в багатьох місцях воєнного Донбасу ще з 2014 року. Сьогодні, як ніколи, від артилеристів чекають «вогню» для знищення російської армади. Але, на жаль, наші воїни теж гинуть у цій страшній битві.
І як шкода, що безжалісна війна забирає найкращих і наймолодших.
Висловлюємо щирі слова співчуття рідним загиблого Героя…
Максим навчався в бердичівській шостій школі, після закінчення якої вступив до Житомирського агроколеджу.
