49-річна Світлана Калитка зі Слобідки, що на Чернігівщині, пережила те, що неможливо осягнути розумом. Жінка була змушена ховати свого сина, десантника Володимира Потеряйка, двічі: перший раз у серпні минулого року, а вдруге — у квітні цьогоріч. Причиною стали повторні збіги ДНК, про які матері повідомили через сім місяців після того, як вона вже оплакала дитину на кладовищі.
Володимир Потеряйко загинув 13 липня 2024 року. Він служив стрільцем-снайпером у елітній 46-й окремій аеромобільній Подільській бригаді ДШВ. Після бою поблизу Максимільянівки на Покровському напрямку воїн вважався зниклим безвісти понад рік. Мати каже, що тіло сина розірвало під час обстрілу, і його ідентифікація перетворилася на довге коло пекла.
«Ви тоді трошечки поховали»
Перший похорон відбувся у серпні 2025 року, коли родині повідомили про збіг ДНК. Світлана згадує, що труна була забита, їй навіть не дали поглянути на пакет з останками. А вже 2 квітня цього року їй знову зателефонувала слідча поліції Вероніка Тищенко.
«Я обурилася, сім місяців минуло від похорону. Як таке може бути? Кого ж я поховала перший раз? Поліціянтка відповідає: “Ви тоді трошечки поховали. А це остача”», — розповідає Світлана Калитка.
Реклама
Слідча просила написати розписку про відсутність претензій. Останки сина, які знову лежали в морзі Дніпра, привезли в Прилуки 8 квітня. Матері запропонували підхоронити їх у пакеті, але вона наполягла на окремому ящику. Другу «домовину» розміром 100 на 50 сантиметрів збили в селищній раді, а копачі вирили яму впритул до першої могили.
Біль, гроші та вимога ексгумації
Зараз Світлана Калитка перебуває у відчаї. Вона написала заяву на ексгумацію обох останків і вимагає повторної експертизи. Жінка не розуміє, чому документи про збіг ДНК, датовані ще жовтнем 2024 року, «йшли» до неї так довго, і кого насправді вона поклала в першу могилу.
Субота Онлайн зауважує, що у таких випадках бюрократична машина часто стає додатковим джерелом травми для родичів, які замість спокою отримують нові виклики від правоохоронної системи.
Ситуацію ускладнює й сімейна драма. З батьком Володимира Світлана розлучилася, коли сину було три роки. Чоловік майже не спілкувався з дитиною, платив аліменти по 8,50 гривень на місяць і накопичив борг у 100 тисяч, який Світлана зрештою пробачила. Проте після загибелі воїна батько першим подав документи на отримання виплат від держави.
Володимир заробляв непогано, дбав про матір і виховував 10-річну доньку Аню, яку постійно забирав до себе після розлучення з дружиною. Дитині досі не сказали, що у тата тепер є «друга могилка» — дорослі не знають, як це пояснити десятирічній дівчинці.
«Могила наче чужа»
Світлана зізнається: ноги на кладовище не йдуть. За сім місяців після першого поховання вона була там лише кілька разів. Каже, що на могилі постійно коїться щось дивне: то вінки розкидані, то фотографія лежить осторонь, то табличка тріснула навпіл.
Поки триває розгляд заяви про ексгумацію, мати загиблого десантника чекає на відповідь від слідчих із Прилук. Вона хоче одного — впевненості, що в рідній землі спочиває саме її син, а не випадкова людина, призначена «системою» через помилку в ДНК.
Справу передано на розгляд слідчим органам області.
«Із носа потекла кров»: мати військового зупинила похорон, бо не вірить у смерть сина від інфаркту
У Полтаві дружина поховала живого чоловіка: «Ви розумієте, що мертві?»
У Пулинах ветерана з Вовчанська поховали як безхатька: поліція шукає рідних
Хочете знати більше про те, чим живе область та світ?
Отримуйте оперативні сповіщення у нашому Telegram або читайте нас у Facebook.
Тільки найважливіше та найцікавіше!
