Прийнято вважати, що листопад не рибальський місяць: погодні умови — вкрай незручні і не комфортні, риба поводиться специфічно і не ловиться «як завжди» на літні снасті… Воно й справді так, бо на носі зима, а не літо. Проте і у цей період року ріки і водні плеса озер не скупляться на рибальські трофеї. Просто їх треба уміти вполювати. Іможуть допомогти у цьому наступні спостереження.
Збираючись на рибалку навіть погожої днини слід чітко усвідомити, що це не літо і те, що ви ловили у цих місцях теплої пори і на що ловили, зараз може «не спрацювати». Адже керуючись природніми інстинктами із настанням холодів риба стає менш активною. До того ж майже уся мирна риба відходить у глибини або тримається поблизу самого дна і масово не спокушається на літні приманки і принади. То ж, якщо цього не врахувати, можна залишитись без улову і ще більше розчаруватись у листопадовій рибалці.
Оскільки цієї пори найкраще полювати на хижих представників озер та річок, то слід запастися цілим комплектом блешень, воблерів та інших штучних приманок. Блешні повинні бути великими, щоб ловити великих судаків, окунів, а також щук, які в листопаді в один момент ковтають все, що потрапило на очі. Середні за розміром окуні спокушаютьсч на хробака або мотиля на відносно невеликій глибині біля трави або затоплених корчів. Тут, окрім звичної усім поплавчанки, хороших результатів можна досягти й скориставшись вудкою, оснащеною кивком з мормишкою замість звичного гачка.
Наприкінці осені проявляє активність щука, яка найчастіше атакує дрібних коропових риб. Тому полювання на щуку з живцем-карасиком або плотвичкою (ця хижачка й окунцем чи йоржиком не погребує) — гарантія успіху. В такий спосіб її найкраще ловити за допомогою кружків. Хоча й вудка чи спінінг теж можуть стати у нагоді.
Для полювання за плотвою, карасем чи верховодкою знадобляться ті ж хробаки, опариші і мотиль, а також деякі рослинні насадки запарена перловка, манна бовтанка і т.ін.
На багатьох річках риба непогано ловиться на хробака-дощовика. Він звичний для плотви, срібного карася, підлящика, окуня, головня, в’язя, яльця, оскільки в достатній кількості зустрічається на березі під старим листям і потрапляє в річку з дощовими водами.
З осіннім підйомом рівня річок плотва, окунь, головень нерідко тримаються в заводях між затопленим береговим чагарником. У таких місцях здобутливою буває ловля на мормишку, наживлену хробаком-дощовиком, личинкою короїда, великим мурахою. Проводку здійснюють дуже повільно від дна до поверхні. На швидкі рухи блешні риба восени реагує погано.
Срібний карась, і досить великий, клює в тихих заводях, де є глибина хоча б 2 м. У цей період він малорухливий, тому насадку потрібно утримувати на місці. Також карась віддає перевагу «бутерброду» з мотиля і чорнобильника. Комбінація мотиля і опариша в цей час працює гірше. Для лову в проводку на «бутерброд» з мотиля і чорнобильника хорошими місцями є руслові заглиблення на вигинах річки. Клювання поліпшується з другої половини дня. Беруть плотва, срібний карась, верховодка, піскар, ялець.
Крім того, можна знайти великі зграї пічкура. Пічкур тримається піщаного дна і швидкої зони перекату і добре клює на червоного хробака, пучок мотилів і на «бутерброд» мотиля з чорнобильником. Основний спосіб проводки — волочіння насадки дном.
Яльця і пічкура глибокої осені добре приваблює просте підгодовування — суміш кормового мотиля з береговою землею.
До речі, на швидкій течії плотву, яльців, уклійку дехто з рибалок успішно ловить на крихітну кульку пінопласту, проколену гачком наскрізь. Очевидно, риба сприймає її за личинку реп’яхової молі…
