Звичайна багатоповерхівка в центрі міста – а за її стінами справжня трагедія.
Бердичів – це місто, яке бачило багато чого, але трагедія, що трапилася, навіть для нього стала подією, яку досі обговорюють у маршрутках, на ринках і в кабінетах. Увечері 13 квітня 2025 року мешканці будинку №1 на вулиці Паризької Комуни стали свідками того, як поліція і слідчі заходили в п’ятий під’їзд. Звідти тягнуло алкоголем і чимось тривожним – невловимим, але відчутним. Пізніше з’ясувалося: у квартирі виявлено тіло жінки з явними ознаками насильницької смерті.
«Я ПРОКИНУВСЯ – А ВОНА НЕ ДИХАЄ», – ТАК ПОЯСНИВ ПОЛІЦІЇ ГОСПОДАР КВАРТИРИ
Господар квартири, 43-річний Валерій, пояснив поліцейським, що разом із жінкою розпивав алкоголь. Потім, за його словами, ліг спати, а прокинувся вже тоді, коли вона не подавала ознак життя. Усе виглядало занадто просто. Занадто зручно. Тому слідчі одразу почали огляд квартири, де, як виявилося, розігралася справжня драма.
Криваві плями – на підлозі, на ковдрі, на наволочці. У ванній – розкиданий одяг: чорна футболка, бюстгальтер, шорти, рушник. Усе – з буруватими слідами, що говорять про щось жахливе. У коридорі – пляшка «Сомерсбі» з аналогічними плямами, порожні пляшки з-під алкоголю, розбитий мобільний телефон, осколки глечика. І головне – молоток і кухонний ніж зі слідами крові, які могли стати знаряддями вбивства.
За попередніми даними експертизи, причиною смерті 51-річної жінки стала масивна крововтрата внаслідок множинних тілесних ушкоджень. Не випадкове падіння. Не нещасний випадок. Це було цілеспрямоване жорстоке побиття. Уже 14 квітня Валерію повідомили про підозру за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України – умисне вбивство.
На суді він частково визнав провину, пояснивши, що дізнався про зраду з боку жінки, розлютився, почав бити, але… мовляв, «не хотів убивати», «не розрахував силу», «сам викликав швидку». Попри спробу просити домашній арешт, суд залишився непохитним: 60 діб під вартою без можливості внесення застави.
СУДИМИЙ, АЛЕ НА ВОЛІ
Для затриманого це далеко не перше знайомство з поліцією. У нього вже були судимості, зокрема – за вбивство жінки в далекому минулому і за напад на сусіда торішньої зими. Тоді потерпілий провів два дні в реанімації, і ледь залишився живим. Причиною сварки стала банальна битовуха – чоловіки посварилися під час спільного розпивання спиртного, і Валера схопився за ніж, який завжди носив при собі.
Було ще кілька дрібних притягнень, але реальних тривалих тюремних термінів чоловікові завжди йому вдавалося уникнути.
Журналісти вирушають до будинку. Сусіди згадують:
«Це Валерка. Він ще взимку сусіда порізав. Пив. Кажуть, що наркотики були, не знаю. Завжди з ножем. Але начебто інтелігентний – вітався, посміхався. Але ми все одно боялися…»
«Той сусід, якого він порізав, дві доби в реанімації лежав. А він – гуляє».
«Восени та жінка кричала так, що вся вулиця на вухах стояла. Поліція приїжджала. Але нічого не було…»
«Дівчата часто до нього ходили. Одна жила з ним, поки мати не вигнала. А ця, остання – киянка. Спокійна, але ми часто чули сварки…»
Судячи з усього, сусіди знали підозрюваного як людину з подвійним обличчям: з одного боку – усміхнений, інтелігентний, статний чоловік. З іншого – спалахи агресії, лайка, погрози з ножем. За їхніми словами, у квартирі не раз чули жіночі крики. Поліцію викликали, але безрезультатно. Так було і кілька місяців тому – жінка вибігла вночі, кричала про побої, але писати заяву чомусь відмовилася. І ось тепер вона мертва…
П’ЯТЕРО ДІТЕЙ, ЗНИКЛИЙ СИН І ЖІНКИ, ЯКІ ЙШЛИ
Нам розповіли, що Валерій, незважаючи на свої кримінальні нахили, завжди користувався попитом у жінок. Що їх тягнуло до чоловіка, який неодноразово сидів, схильного до рукоприкладства – загадка. Але за своє життя він встиг завести п’ятеро дітей від різних жінок, хоча стосунків із ними не підтримував і матеріально не допомагав.
Один із його синів служив у ЗСУ і зник безвісти – ось тоді «татусь» згадав, що в нього є син, і навіть відсудив у своєї колишньої дружини частину матеріальної компенсації за зниклого військовослужбовця.
З убитою ним жінкою Валерій зустрічався вже кілька років, вони познайомилися в столиці, але жив він один. Хоча вона часто приїжджала до свого залицяльника погостювати. Її автомобіль – недешеву іномарку – сусіди часто бачили припаркованим біля будинку, за кермом цього автомобіля іноді їздив і підозрюваний.
Сусіди згадують, що останніми тижнями вони часто сварилися. Усе виглядало так, немов трагедія – лише питання часу.
«Коли поліція зайшла, було страшно дивитися. Кров… речі… все перемішалося. Але головне – дитина залишилася без матері», – розповідає одна з мешканок будинку.
СПРАВА НА КОНТРОЛІ. РОЗСЛІДУВАННЯ ТРИВАЄ
Поліція відкрила кримінальне провадження. Усі речові докази передано на експертизу. За словами представників правоохоронних органів, справа перебуває на особливому контролі. Проводяться допити свідків, сусідів, родичів. Поки що слідство не залишає сумнівів: це було умисне вбивство, і підозрюваний мав усі підстави перебувати під вартою.
Ця історія – не тільки про конкретне вбивство. Вона – про побутове насильство, на яке занадто часто закривають очі. Про байдужість, мовчання і страх. І про те, що між сваркою і трагедією – іноді лише кілька хвилин.
Бердичів ніколи не забуде цю весну. Утім, на жаль, це не перше і не останнє вбивство в місті, коли жінки, які приховували факти домашнього насильства, гинуть у страшних муках від рук «коханого».
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Антон Семашко
