Під купою торішнього листя може зимувати майбутня засновниця цілої джмелиної родини. А неподалік у вулику тисячі медоносних бджіл переживають холод зовсім інакше: збираються в щільний клуб, скорочують м’язи, виробляють тепло й поступово з’їдають запаси меду.
На перший погляд і джмелі, і медоносні бджоли просто зникають із саду до весни. Але їхня зимівля влаштована по-різному. Для джмелів у більшості випадків вирішальною стає одна запліднена матка, яка сховалася в ґрунті чи під листям. Для медоносних бджіл — виживання цілої колонії, яка не розпадається на зиму.
Куди зникають джмелі наприкінці осені
Джмелі та медоносні бджоли належать до однієї родини Apidae, але їхній річний цикл не однаковий. У типовій джмелиній колонії наприкінці сезону стара матка, робочі особини й самці гинуть. Залишаються нові молоді матки, які вже встигли спаруватися й переходять у стан зимового спокою.
Навесні саме така матка починає все спочатку: шукає місце для гнізда, відкладає перші яйця і якийсь час сама годує майбутніх робочих особин. Тобто майбутня колонія буквально залежить від того, чи переживе зиму одна-єдина комаха.
Для зимівлі матки можуть обирати добре дренований пухкий ґрунт, шар опалого листя, щілини кори, купи деревини або інші захищені місця. Британські фахівці зазначають, що інколи вони заглиблюються в субстрат більш ніж на 10 сантиметрів.
Одна матка, яка почне все спочатку
Ось чому пізньої осені й узимку необережні роботи в саду можуть зашкодити джмелям більше, ніж здається. Глибоке перекопування, повне прибирання листя, розбирання дров’яних куп, перевертання компосту або масове «вичищання» природних закутків прибирає не сміття, а й потенційні місця зимового спокою маток.
Це не означає, що треба зовсім занедбати ділянку. Але залишити хоча б кілька «тихих» місць — куточок із листям, мохом, довшою травою або купою гілля — корисно. Одна така купа не гарантує порятунку популяції, але схованок у саду точно не побільшає, якщо прибрати все до голої землі.
Якщо під час посадки цибулин чи роботи з компостом ви випадково потривожили зимуючу матку, її не радять нести до хати або класти в тепле місце. Краще обережно прикрити тим самим матеріалом або перенести в захищений закуток надворі й залишити в спокої.
Як медоносні бджоли створюють тепло у вулику
Медоносні бджоли зимують за іншим принципом. Вони не «сплять» поодинці, а переживають холод сім’єю. Коли надворі холодає, бджоли збираються у щільний клуб і скороченнями м’язів виробляють тепло. За певних умов температура всередині такого клубу може наближатися до 35°C, але це не означає, що весь вулик постійно має таку температуру.
Щоб триматися в теплі, бджоли поступово витрачають медові запаси. Клуб повільно переміщується у вулику в пошуках корму. Саме тому сім’я іноді може загинути навіть тоді, коли в іншій частині вулика ще є мед: бджоли просто не дісталися до нього під час холодів.
Чому зимові відлиги не завжди корисні
М’яка зима не обов’язково означає легшу зимівлю для медоносних бджіл. Під час відлиг вони стають активнішими, частіше порушують клуб і швидше витрачають корм. Якщо запасів недостатньо, це підвищує ризик виснаження сім’ї до весни.
Для садівників із цього випливає проста річ. Якщо джмелям важливі спокійні схованки в природних куточках саду, то медоносним бджолам важливі насамперед умови виживання всієї сім’ї у вулику. Відкривати вулики взимку без потреби й без досвіду не варто.
Тож узимку поруч із нами існують одразу дві різні історії виживання. Одна — про самотню джмелину матку під листям чи в ґрунті. Інша — про тисячі медоносних бджіл, які виживають лише тому, що тримаються разом. Іноді найкраща допомога для першої — просто не чіпати зимовий закуток, де вона сховалася.














