Житомирський аеропорт у часи свого відродження має дуже потужну і достатньо цікаву історію, про яку можна написати сотні сторінок тексту. Однак тема отримання Житомирським аеропортом статусу міжнародного має право на самостійне існування. Чому хтось вирішив саме у Житомирі розпочати облаштування міжнародного аеропорту? Невже можливості міжнародних аеропортів «Київ» (колишні «Жуляни») і «Бориспіль» не спроможні задовольнити пасажиропотік між Україною та зарубіжним світом? Зрештою, а як почувають себе міжнародні аеропорти у Вінниці чи Рівному? Наскільки вони завантажені і чи не станеться так, що сотні мільйонів гривень, які доведеться витратити на добудову злітно – посадочної смуги у Житомирі ( а це ще кілометр протяжності смуги), стануть мертвим вантажем і жодних переваг для Житомира не створять?
Усі ці питання мають право на існування. Адже сам по собі факт відкриття чи здобуття аеропортом статусу міжнародного, особливих доходів місту та його громадянам не принесе. Ну, який економічний ефект матиме діяльність аеропорту, якщо звідси раз на тиждень курсуватиме літак на Батумі, на Варшаву чи ще й на Стамбул? Ну, й по такому самому маршруту назад, до Житомира. Вся ця діяльність призведе до того, що у штаті міжнародного аеропорту «Житомир» будуть створені 40-50 робочих місць? Так на житомирській панчішній фабриці за минулу «п’ятирічку» втрачено аж чотири сотні робочих місць. Ще стільки ж у 2016-2017 роках робочих місць втрачено , наприклад, під час відомих подій із рейдерським захопленням кондитерської фабрики «Житомирські ласощі».
Звісно ж, міжнародний аеропорт за 130 км від Києва, куди прямує одна із найкращих автомагістралей країни, це привабливо. Але ж не забуваймо, що міжнародний аеропорт «Бориспіль» працює лише на 60-70% своєї проектної потужності. Так, на період реконструкції аеропорту «Київ»(колишні «Жуляни») можливе перебазування низки рейсів не лише д о « Борисполя», але якраз до Житомира. Але це кардинальним чином не змінить ситуації до такої, коли із Житомира щодня відлітало хоча б по 7 -10 рейсів.
Наші керманичі, які так захоплено розповідають про перспективи міжнародного аеропорту у Житомирі, мабуть забули, що із 1990-го року Житомирський аеропорт фактично перестав існувати і втратив Сертифікат цивільного аеропорту. А причиною такої затяжної авіаційної кризи у Житомирі став повний занепад місцевої і загалом регіональної економіки. Навіть потік заробітчан за кордон, який активізувався сім років тому, не призведе до сплеску авіапасажиропотоку через наш аеропорт. Через банальну причину – через порівняно низькі заробітки наших « арбайтерів». Для того, щоб міжнародний аеропорт у Житомирі запрацював, має розвиватися економіка не лише Житомирщини, але й усієї держави. У Житомирі мають працювати представництва хоча б трьох –чотирьох потужних фірм із міжнародною репутацією. У Житомирі має розвиватися не постійно зростаюча мережа «МАФів», а хоча б якесь виробництво. У Житомирі і Житомирській області загалом мають розвиватися усі види туризму. І то – не на рівні розмов про «туристичні магніти», які розводять неуки у владних кабінетах, а на рівні пристойних автотрас, готелів хоча б Житомирі та ще трьох райцентрах Житомирщини.
А поки що статус міжнародного аеропорту у Житомирі має бути якомога швидше підкріплений добудовою злітно – посадкової смуги. Тут і гроші хтось заробить, і усі передумови для справді міжнародного летовища у Житомирі будуть. Ось тоді й поговоримо у дещо оптимістичному дусі.
Автор: Сидір Ковпак
