Видатний український художник-мариніст Іван Айвазовський (1817–1900), чия творчість є національним надбанням, залишив по собі сотні полотен, що стали класикою світового мистецтва. Одним із таких творів є емоційно насичене полотно «Вітряк на березі моря», написане у 1851 році.
Цей пейзаж — приклад глибоко ліричного і водночас драматичного бачення природи. На передньому плані зображено самотній вітряк, що височіє на березі під світлом повного місяця. Поруч — невелика хата і човен, який ніби чекає господаря. Усе занурено в напівтемряву, де панує ніч і шум прибою. На горизонті — кораблі, що пливуть у глибину туману, в напрямку невідомості.
Айвазовський віртуозно працює з місячним світлом, яке пробивається крізь хмари й відбивається в хвилях. Цей ефект створює особливу атмосферу самотності, тиші, неспокою, — емоційний стан, знайомий кожному, хто хоча б раз стояв біля моря вночі. У картині не просто пейзаж — це медитація про вічне: про людину, природу, час і простір.
