Ліс годує і лікує…, але хочеться миру й спокою понад усе!
У першій ранковій електричці до столиці ніде яблуку впасти: молодь їде в пошуках роботи та поступати в омріяні вузи й коледжі, люди середнього віку — на роботу, а літні люди — везуть дари природи — лисички, білі гриби, чорницю, городні традиційні для цієї літньої днини ягоди — малину, агрус, полуницю, шовковицю, смородину, щоб вторгувати собі копійчину на прожиття…
— Ви знаєте, — розпочала розмову першою зі сусідками по купе одна з бабусь, — чорниць цього року, слава Богу, дуже багато в лісі. Біля Малина ягоду вибрали майже всю, тому мене зять возить до Діброви, Пиріжок, у Дружнє, Ворсівку. Там їх хоч греблю гати, а людей не багато. Здати оптом на місці, приміром, ягоди можна по 70 гривень за кілограм, продати — півлітрову баночку за 40-50, а літрову — за 80-100 гривень. Кілограм цих поживних і корисних у першу чергу для зору ягід коштує від 160 до 200 гривень. У Києві, звісно, в деяких мікрорайонах, ціни значно вищі. Тут можна сторгуватися й за 250 за кілограм! От і везу свої відерця краще у столицю, бо збираю онуці на подарунок гроші.
— Та це ще потрібно їздити, нервувати, чистити , шукати підходяще місце, де можна вигідно в столиці ягоди продати, час потратити, здоров’я, то я краще їх здам оптом на місці по 70 гривень і все, — випалила нервово інша бабуся, поправляючи свою зачіску.
У Коростені з початком ягідного сезону чорниці приймали по 130 гривень за кілограм, у Малині — 65!, в Овручі — до 150 доходила навіть ціна.
В цей сезон у людей є чудова можливість заробити в день від 1 до 2 тисяч гривень, якщо похід до лісу з родиною чи друзями буде вдалим.
— Мій син возить чорницю продавати до Бучі, — втрутився в розмову бабусь середнього віку чоловік. — Додому привозить 1200-1500 гривень в залежності від кількості ягід та ціни на неї. Вже вона почала дещо дешешати, бо її багато й попит на неї дещо впав, окрім спекулянтів і оптових перекупників.
Хоч і збирають ягоду люди на колінах, борючись із надоїдливими комарами, мошками, гедзями, осами, інколи й зміями, але ця справа приносить своє задоволення: і моральне, і матеріальне.
— Он після дощів знову прокинулися білі гриби в дубині та лисички, можна і на них трішки заробити, — вставив своїх п’ять копійок ще один чоловік із гамірного купе.
Ліс влітку годує селянина і бажаючих заробити копійку, хоч і вона, повірте, дається дуже нелегко.
Матеріальне, звичайно, потрібне, але головне, щоб завершилася ця клята війна, яка вириває з нашого життя молодий цвіт української нації, її генофонд. Від майже щоденних похоронних процесій вже дуже стомилися всі українці. А розмір розрухи російськими варварами раніше мирних українських міст і сіл зашкалює. Коли це все горе скінчиться, коли зможемо вільно й радісно жити, не лякаючись сирен, не ховаючись у холодних підвалах, не відриваючись від стрічки новин у “Телеграмі”?
Віриться, що скоро настане в Україні мир і спокій, коли люди зможуть посміхатися, а не плакати й нервувати, збирати гриби, ягоди, рибалити, в своє задоволення, а не з метою мозолястого заробітку. Все ж віриться, що Бог неодмінно чує наші молитви, можливо, змилується й над багатостраждальною Україною і пошле їй мир, спокій, Божу благодать.
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ
