Необов’язково бути великим, щоб бути успішним. Це доводить одна з найменших територіальних громад в Україні з населенням лише 2400 людей із центром у селі Високе Житомирської області.
Невеликі суми, якими оперує економіка цього села, стають доволі переконливими, якщо їх поділити на душу населення. Високе, не володіючи великими ресурсами, входить до десятки найбагатших територіальних громад області. Ми спробували довідатися про секрет маленького економічного дива.
От яким ми побачили беззмінного голову громади — колишнього директора школи Миколу Бардука: не прихильник конфліктів і інтриг, уміє опинитися в потрібний час у потрібному місці, вміє переконувати й заводити корисні зв’язки.
Громада живе не так за рахунок дотацій і субвенцій, як на доходи від здачі землі в оренду. Але розпорядитися землями теж треба грамотно. Орендарі непрості: один французький, другий норвезький. До речі, норвежці вивчають можливість побудувати в громаді будинки для переселенців. Не модульних жител (за їхніми словами, провальної справи), а повноцінних упорядкованих котеджів. Орендарі справно платять ренту, забезпечуючи місцевих жителів і роботою, і зарплатою. А це теж грошовий струмочок у скарбницю громади.
Є тут і середній бізнес: дерево- й каменеобробний цехи, а також свинокомплекс на кілька тисяч голів.
Крім того, готується до реалізації амбіційний проєкт, що стосується вітроенергетики. Уже вирішується питання про виділення земельних ділянок під нього.
Розмова з Миколою Бардуком почалася з обговорення двох земельних аукціонів. 2019 року Високівська громада через аукціони продала права на оренду десяти земельних ділянок загальною площею 273 га й виручила понад 1,7 млн грн орендної плати на рік. Тих ще гривень… Багато це чи мало? І який термін оренди? Адже якщо, як це часто буває, 50+ років, то це рівносильне продажу.
Микола Бардук сумніви розвіяв — термін оренди становить лише сім років. І за цей період місцевий бюджет одержить близько 12 млн грн орендної плати.
— Зауважу, ми були одними з перших у Житомирській області, хто провів аукціони після передачі громадам земель за межами населених пунктів, — зазначив наш співрозмовник. — В оренду було передано землі сільськогосподарського призначення. Результати вразили. Розмір найменшої орендної плати становив 28% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а найбільший — 346%. Це справді ринкова вартість. А право оренди однієї земельної ділянки площею 71 гектар ми продали аж за 760 тисяч гривень орендної плати на рік.
— На цій ділянці золоті розсипи?
— Ні. Торги з такою орендною платою виграло підприємство з французькими інвестиціями «Агростем». Для нього важлива була саме ця земельна ділянка, оскільки вона розміщується неподалік бази компанії. Загалом же один цей аукціон приніс до бюджету громади 1 мільйон 740 тисяч гривень. Це величезні гроші для нас, якщо ними по-хазяйськи розпорядитися.
— Маленькою громадою бути погано чи добре?
— І добре, і погано. Маленьким добре бути в тій ситуації, коли в громаді щось робиться (ремонт будинку культури, дитячого садка, дороги), усі це бачать. Зокрема, готуємо проєктну документацію з реконструкції парку у Високому, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва, щоб одержати на ці цілі кошти з екологічного фонду на умовах співфінансування. Сподіваюся, парк стане принадою для туристів. Усі жителі громади про це знають і вітають. Ми заасфальтували 15 кілометрів доріг, і це теж усі бачать.
— Чому ж малям бути погано?
— У нас невелика територія та обмежений людський ресурс. Тому важко самим залучати великі інвестиційні проєкти.
— А якщо не самим?
— Є і такий досвід. У Житомирській області планується будівництво великої вітрової електростанції. У нашій громаді встановлять 14 вітряків. Ми готові передати в оренду компанії, що будує станцію, близько 40 гектарів землі. Це землі, які не мають сільськогосподарського значення.
— Що від цього проєкту матиме громада?
— Оренда землі — це стабільні гроші. Це кілька мільйонів до бюджету громади. Крім того, є домовленість, що компанія зареєструється у Високому. А це означає, що ми одержуватимемо й надходження від податку на доходи фізосіб. Крім того, коли все запрацює, розраховуємо на договір про соціальне партнерство.
— Які ще платники податків працюють на території громади?
— Гранітний кар’єр (компанія «Біембісі-граніт»), а поряд планується будівництво заводу з обробки каменю. Сподіваємося, що й ці плани буде реалізовано. Крім того, плануємо запустити ще один кар’єр. Нині підшукуємо хорошого інвестора. Під лежачий камінь, як кажуть…
— Хто ж на всьому цьому працює, якщо працездатного населення мало?
— І наші працюють, і приїжджають співробітники з Житомира, Черняхова. Будуть робочі місця, будуть і люди.
— Скільки ж заробив бюджет громади такого складного минулого року?
— Близько 17 мільйонів гривень. Для громади з населенням трохи більше двох тисяч людей це чимала цифра. Ми входимо в першу десятку громад області з найбільшим доходом на душу населення. До війни в нас цей показник у сім (!) разів перевищував середньоукраїнський і вдвічі середній для Житомирщини.
— Відомі випадки, коли керівники багатих і не дуже громад та їхнє оточення встановлюють собі позахмарні зарплати плюс космічні премії. Благо, все можна вирішити у вузькому колі депутатського корпусу чисельністю 20 із гаком чоловік. Запитання в лоба: яка у вас зарплата?
— Моя зарплата становить 33 тисячі гривень. Це найвища зарплата в громаді. І ми намагаємося не допускати великого розриву між зарплатою керівника й інших співробітників сільради.
— Чи є в громаді план розвитку? Хто його формував? Може, замовляли десь?
— Складала команда: депутати, члени виконкому, актив громади. Я прислухаюся до думок людей. Якщо ідея реалістична, беремо в роботу. Наша гордість — дороги. У малих селах заасфальтували хоча б одну, у великих є й по три. У планах — будівництво нового дитячого садка. Це на середньострокову перспективу. Вийде, отже, буде зроблено ще один крок уперед.
— Майже ідилія…
— Саме «майже». У домашніх господарствах сіл громади традиційним є молочне скотарство. Селян виручає близькість до Житомира й колишнього райцентру Черняхова, — возять туди молоко, сметану, сир. Приїжджають і заготівельники. Але я не скажу, що розвиток особистих сільських господарств на підйомі. Більшість населення все-таки люди літні й не в змозі утримувати господарство. Тож поголів’я великої рогатої худоби скорочується. Фундамент, на якому ми стояли роками, валиться, от і шукаємо нові варіанти.
— Які перспективи бачите?
— Перше — це розвиток транспортної інфраструктури, щоб молодь могла без проблем їздити в Житомир або Черняхів на роботу, а жити в нашій громаді. Тут нам дещо вдалося зробити, й сподіваємося на подальшу перспективу. До речі, у зворотному напрямку це теж працює. З Житомира вже кілька родин перебралися до нас — до чистого повітря і сільського побуту. На роботу їздять у Житомир на особистому транспорті, але живуть тут.
— До речі, про свинокомплекс. Як вирішуються пов’язані з ним екологічні проблеми?
— Комплекс невеликий, розрахований на три тисячі голів. Розташований більш як за кілометр від найближчого села. Проблеми виникали при відкачці продуктів життєдіяльності свиней — запах доходив до села. Останнім часом власник почав застосовувати бактеріальний препарат, що зв’язує аміак і, відповідно, запах.
— А куди вивозяться продукти життєдіяльності?
— На поля і городи, це ж цінне органічне добриво!
— Як щодо тіньової економіки у вашій громаді?
— У нас усе на очах. Ми маленька громада, тож усі всіх знають. Агропідприємства, кар’єр — усі працюють прозоро. А наші іноземні інвестори, мабуть, і не знають, як можна інакше.
— У вашій громаді є переселенці?
— Звичайно. 65 людей, 28 — із зони бойових дій. Є жінка з Бахмута. Є переселенці з Маріуполя, Нікополя. Забезпечили родини всім потрібним за участі громади, благодійних фондів, неурядових організацій і Житомирської ОВА. При дефіциті людей у нашій громаді новим людям ми завжди раді. Тому й намагаємося щосили інтегрувати їх у життя громади якнайшвидше.
— Чи скоротився з початком воєнних дій горизонт планування у вашій громаді?
— Так, значною мірою. 2022 року ми були обмежені урядовою постановою №590, яка забороняла витрачати кошти на багато напрямів нашої діяльності. Цього року трошки легше — перелік дозволених видатків розширився. Ми плануємо продовжити будівництво доріг, дитячого садка, ремонти в сільських школах, клубах, реалізувати проєкт із відновлення парку. Про залучення інвестицій я вже казав. Найбільшим проєктом є будівництво вітроелектростанції.
— Ви вже зазначали, що населення громади скорочується, а якими темпами?
— Причини скорочення — перевищення смертності над народжуваністю і зміна місця реєстрації. Звичайно, на міську. Темпи? За останнє десятиліття населення Високого скоротилося приблизно на 86 людей, тобто несуттєво, багато в чому завдяки вигідній географії. Ну, й ми ще поборемося за приріст.
От і поговорили. Короткий висновок: розмір територіальної громади не має принципового економіко-соціального значення. Якщо керують нею люди, мета яких — розвивати шматочок великої Батьківщини, а не збивати особистий капіталець за рахунок громади. Такі бувають.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
Автор: Віктор Конев
