— Черевну порожнину можна ушкодити, якщо не пережувати рибу та проковтнути її ребро. Це одна із причин перитоніту. Таке часто стається через необережність, — каже 61-річний Ігор Білецький, завідувач хірургічного відділення №1 Черкаської третьої лікарні швидкої допомоги.
Перитоніт — це запалення черевної порожнини, яке провокує інфекція. Вона виникає від вогнепального поранення, травми під час аварії чи падіння з висоти. Такі травми зараз часті через обстріли.
— Ми найчастіше стикаємося з перитонітом через лопнутий апендикс, жовчний міхур чи виразку дванадцятипалої кишки. Буває, що вміст жовчного чи товстої кишки потрапляє в живіт. Тоді там усе плаває, як у каналізації.
Людину має насторожити гострий біль у животі, блювота, нудота, підвищення температури, зниження тиску та прискорення серцебиття. Спочатку живіт стає твердим, а потім м’якшає. Проходить трохи часу й симптоми повторюються з більшою силою. Тому слід одразу звертатися до лікаря. Треба зробити магнітно-резонансне й ультразвукове дослідження, рентген. У разі підтвердження діагнозу, хворого терміново прооперують. У легких випадках — через кількасантиметрові проколи, при запущених стадіях — через розтин живота.
— Операції складні, але прооперовані в першу добу пацієнти виживають. Якось я лікував засудженого, який ковтнув із десяток голок. Голки вистроїлися в кишечнику одна за одною, як паровоз. Потім опустилися в пряму кишку й вийшли природним шляхом. Ми кожні 6 годин робили знімки. Голки не пробили жоден орган, — говорить Білецький.
Якщо людина потрапляє в лікарню, коли інфекція саме в кишечнику, то є ще шанс врятувати життя. Коли ж на третій день — то 20% пацієнтів помирають. Тоді інфекція розповсюджується по всьому організму й відмовляють органи.
— Якщо хворий вижив, то може мати відстрочені ускладнення: спайки кишок, післяопераційні грижі, порушення моторики кишечника. У жінок після перитоніту часто бувають проблеми із зачаттям.
Бурчання в животі сигналізує про ротавірусну інфекцію
— Інфекції нікуди не зникли під час війни. Про них стали менше говорити, — каже 37-річний Антон Асонов, педіатр із Києва. — Їх поширенню сприяють скупчення людей, переохолодження і проблемний доступ до ліків.
Найлегше заразитися в такий час ротавірусною кишковою інфекцією. У підвалах, на мітингах і під обстрілами важко дотримуватися гігієни. Тоді люди заражаються через брудні руки та повітряно-крапельним шляхом. Від цього до появи симптомів проходить два-три дні. Різко підвищується температура, починається бурчання в животі, блювання і пронос.
— Хвороба заразна й небезпечна. Бо від блювоти може початися зневоднення організму, яке у війну й так часто буває. Багато міст і сіл відрізані, тому там не можуть викликати лікаря. Мають самі робити глюкозно-сольові розчини й випоювати хворих.
Треба змішати 1 л кип’яченої води, 1 ч. л. солі й 5 ч. л. цукру. Також давати домашні морс, компот, узвар. Вони містять глюкозу. Добре, якщо в аптечці є пробіотики чи сухий йогурт у капсулах. Його треба пити для відновлення мікрофлори кишківника після інфекції.
