Душі покійних, звичайно, не прив’язані до могил, в яких спочивають їхні тіла, але зберігають зв’язок із самими тілами, і в останній день загального воскресіння, завдяки цьому зв’язку, душі знову з’єднаються з воскреслими тілами, що належали їм у земному житті.
Саме на цьому зв’язку заснована православна традиція вшанування останків (мощей) святих людей: зв’язок між душею святого та його тілом зберігається і після смерті, а тому християни, які моляться перед мощами і надають їм знаки пошани, вступають у спілкування і з особистістю покійного святого.
В дні поминання потрібно і відвідувати кладовище, і молитися у церкві.
Оскільки ця дія пробуджує в нас пам’ять і любов до наших близьких, що допомагає більш ревно молитися Богові про їх упокоєння.
