Гарячі новини

Чому у Малині так не люблять України?

Новини, які  надійшли  із Малина у   першу листопадову  декаду , приголомшують ще більше, аніж статистика захворюваності на ковід. Йдеться про перипетії навколо перейменування у Малині вулиці генерала Ватутіна. Напередодні сторіччя  розстрілу вояків армії УНР під Базаром, вулицю Ватутіна запропонували назвати  іменем Героїв Базару. Але  депутати Малинської міської ради показали себе у всій своїй «совковій» красі: лише декілька  депутатів на чолі із міським  головою проголосували «за» перейменування вулиці Ватутіна  на вулицю  Героїів Базару. Така ж само частина депутатів висловилася проти такої топонімічної «диверсії». Ну, і  основна маса «депів» у питанні перейменування зайняли типово хуторянську позицію – вони утримались.

Важко сказати і  однозначно відповісти, чому так сталося? Чому  місто, яке свого часу «збудило» Україну від летаргічного комуно-більшовицького сну, намагаючись ще восени 1990-го року  відновити крупинки історичної правди щодо подій у Базарі, сьогодні так безславно і дуже ганебно відзначилося напередодні сторіччя подій під Базаром. Можливо Малин потонув у мороці  постійної зміни орієнтацій, коли на зміну «правильним пацанам» приходили злодійкуваті «патріоти». А  тепер на зміну їм прийшли  правильні «господарники»,  які затямили, що краще більше не гратися у  патріотизм. Краще знову почекати. Адже  на зміну «кавеенівської» команди можуть прийти знову ж ті самі «правильні», які  розстріляних котовцями вояків армії УНР  і на дух не переносять. І оце очікування, орієнтація на те, куди «подує вітер», згубила Малин  і  малинчан остаточно.

Однак, якщо повернутися до керівництва міста,  до депутатського «бомонду»,  до  зборища цілої  когорти науковців на чолі із всілякими докторами та професорами начебто історичних наук , то ж усім  мало б бути зрозуміло, що  сторіччя трагедії під Базаром – це не що інше, як сторіччя завершення Української національно – демократичної революції 1917 – 1921 років. І відзначити таку  дату варто було б дуже потужно. Навіть не в  тому значенні, щоб щось там перейменовувати. А саме у  тому, щоб донести громаді Малина і Малинщини в цілому, що то був час активної боротьби за власну державність і  незалежність України. З усіма помилками і негараздами, які  варто ВИВЧИТИ і ПАМ’ЯТАТИ.  Адже це набагато важливіше, аніж усі гранітно – щебеневі та  паперові підприємства Малинщини  разом узяті. Разом із їх власниками та  господарниками.

Ну, а тепер про те, скільки  раз малинчани  ( як, власне, і всі українці)  будуть наступати на одні й  ті ж граблі? Адже можна було б «скинутись» мізками та всілякими іншими потугами, аби зрозуміти, що не обов’язково перейменовувати вулицю Ватутіна. Той генерал, якого намагаються у чомусь звинувачувати, або з іншого боку  – героїзувати,  зобразивши жертвою бандерівських пострілів «у спину»,  насправді  ні у чому  «такому»  не винуватий. Адже він справді воював  із нацистами. Прагнув визволити Україну від загарбницького «чобота». Ну, і куди із цим подітися – що було, то було. Але ж і  359 вояків, які  не здалися червоній пошесті, які  залишилися вірними до кінця своїй  Українській  державі ,  також заслуговують на  шану і вдячність від нащадків. І не можна вести себе так, як ті депутати, які «утримались». Натомість логіка правильного і мудрого «господарювання» вже  давно підказує шлях примирення. Як це було, наприклад,  в Іспанії,  де франкісти і  республіканці тепер в  однаковій пошані, як  патріоти єдиної Іспанії. Навіть ненависний усім нам «Пуйло» 4  листопада у своєму виступі у Севастополі  показав приклад  однакової пошани, як  до тих «білих» гвардійців, хто восени 1920 року сідав на кораблі і плив в еміграцію, так  і до тих, хто прагнув тут, вдома,  «построить новый мир». До речі, Пуйло  показує,  як можуть примирити росіяни своїх предків, але  нам, українцям,  цього дозволити не хоче. У цьому його імперська сутність. Але ж у нас мали б бути свої мізки, свої міркування і нарешті ж,  і своя  гордість. Чи не так, панове «господарники»? Агов, «слуги», а ви що скажете із такого приводу? Можливо ще встигнете до  того, як на могили розстріляних під Базаром  героїв – відчайдух приїдуть їх нащадки і виголосять 21  листопада чергові  полум’яні промови,  із вулицею у Малині нарешті визначитись? Або хоча б висловити свою позицію. Так, щоб  чесно, і  зрозуміло. Чи ми поважаємо свою історію і вшановуємо пам’ять усіх патріотів, полеглих за «нашу і вашу» незалежність , свободу і  демократію, чи ми тільки  граємося у  зміну прапорів ,  не забуваючи при цьому  колекціонувати партійні квитки всіляких партій, рухів та фронтів? Бо насправді це ганебство у ставленні до своєї матері – України! Єдине, що може пом’якшити  ступінь того  ганебства , яке трапилося на сесії у Малині – це те, що депутати – малинчани не єдині, хто , так чи інакше , проігнорував підготовку  до сторіччя подій під Базаром. Адже точно такий по..їзм  проявили і  проявляють депутати Житомирської обласної ради, які нещодавно проводили свою «закриту» сесію і ніхто навіть не здогадався нагадати шановному  загалу про те, що на обрії – сумний, але  знаково – грандіозний  ювілей. Так, 21  листопада до Базару приїде багато всілякого люду, аби виголосити і вшанувати пам’ять про полеглих борців за волю України. Але хто слухатиме їх промови? Зрештою, хто почує і хто переконається, що і ті, які  ще недавно так  затято  «грали на роялі»,  сьогодні все  ж таки  знають і  розуміють, що ж саме сталося  під Базаром рівно сто років  тому? Ось такі  запитання напередодні столітнього ювілею виникли і на  них треба відповідати. До речі, не лише малинчанам! І не лише  «господарникам» чи «рухівцям», а всім нам. І то краще  все ж таки – разом!

 

Схожі матеріали

Лютий 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829