Чи не кожна українська родина сьогодні знає, що таке жити в постійному очікуванні дзвінка — лише від однієї, найдорожчої людини. Саме так жила і родина з Бердичева, яка 23 жовтня отримала страшну звістку — додому назавжди повертається її син, чоловік і тато, Віктор Голумбівський, 30-річний воїн, який віддав життя за Україну.
Віктор Ігорович Голумбівський народився 26 вересня 1995 року в Бердичеві. Навчався у школі №3, здобув професію тракториста у ПТУ №33. Працював у рідному місті, зокрема в ЖЕКу №2. Був добрим, щирим, працьовитим і люблячим — таким його запам’ятали рідні, друзі та колеги. Найбільшою гордістю і сенсом життя для Віктора була його донечка Вікторія, якій нині лише сім років.
8 квітня 2025 року він був призваний до лав Збройних сил України. Служив механіком екіпажу безпілотного авіаційного комплексу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, згодом — у 11-й зенітній ракетній Шепетівській бригаді Повітряних сил ЗСУ. Освоїв керування БпЛА та продовжував боронити Україну.
Та 21 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання в Синельниківському районі Дніпропетровської області, Віктор загинув у стрілецькому бою з диверсійно-розвідувальною групою противника.
25 жовтня в Гарнізонному будинку офіцерів Бердичева відбулося прощання із Героєм. Сотні містян, побратими, представники влади, військові та капелани прийшли, аби провести захисника в останню путь.
«Ми — звичайні чоловіки, які взяли до рук зброю, коли почалося повномасштабне вторгнення. Так само зробив і наш побратим Віктор. Він до кінця виконував свій обов’язок як справжній професіонал. Дякуємо батькам за виховання справжнього чоловіка і воїна», — сказав під час церемонії один із побратимів загиблого.
Після прощання траурна процесія рушила вулицями рідного міста. Люди ставали на коліна, віддаючи шану воїну. Поховали Віктора Голумбівського на міському кладовищі Бердичева — поруч із іншими героями, які віддали життя за Україну.
Вічна пам’ять і слава Герою. Україна пам’ятає.
