Чи не кожна українська родина сьогодні знає, що таке жити в постійному очікуванні дзвінка — лише від однієї, найдорожчої людини. Саме так жила і родина з Бердичева, яка 23 жовтня отримала страшну звістку — додому назавжди повертається її син, чоловік і тато, Віктор Голумбівський, 30-річний воїн, який віддав життя за Україну.
Віктор Ігорович Голумбівський народився 26 вересня 1995 року в Бердичеві. Навчався у школі №3, здобув професію тракториста у ПТУ №33. Працював у рідному місті, зокрема в ЖЕКу №2. Був добрим, щирим, працьовитим і люблячим — таким його запам’ятали рідні, друзі та колеги. Найбільшою гордістю і сенсом життя для Віктора була його донечка Вікторія, якій нині лише сім років.
8 квітня 2025 року він був призваний до лав Збройних сил України. Служив механіком екіпажу безпілотного авіаційного комплексу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, згодом — у 11-й зенітній ракетній Шепетівській бригаді Повітряних сил ЗСУ. Освоїв керування БпЛА та продовжував боронити Україну.
Та 21 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання в Синельниківському районі Дніпропетровської області, Віктор загинув у стрілецькому бою з диверсійно-розвідувальною групою противника.
25 жовтня в Гарнізонному будинку офіцерів Бердичева відбулося прощання із Героєм. Сотні містян, побратими, представники влади, військові та капелани прийшли, аби провести захисника в останню путь.
«Ми — звичайні чоловіки, які взяли до рук зброю, коли почалося повномасштабне вторгнення. Так само зробив і наш побратим Віктор. Він до кінця виконував свій обов’язок як справжній професіонал. Дякуємо батькам за виховання справжнього чоловіка і воїна», — сказав під час церемонії один із побратимів загиблого.
Реклама
Після прощання траурна процесія рушила вулицями рідного міста. Люди ставали на коліна, віддаючи шану воїну. Поховали Віктора Голумбівського на міському кладовищі Бердичева — поруч із іншими героями, які віддали життя за Україну.
Вічна пам’ять і слава Герою. Україна пам’ятає.
Реклама
