У ЗАХІДНІЙ Антарктиді, на невеличкому острові Ґаліндез, там, де хвостик південного континенту тягнеться до Латинської Америки, розташована українська станція «Академік Вернадський». Вона була заснована 1947 року британцями як метеорологічна і географічна обсерваторія за назвою «Фарадей».
Після розпаду колишнього Союзу Росія проголосила себе правонаступницею всіх радянських антарктичних станцій і відмовила Україні в передачі однієї з них. 1993-го Велика Британія запропонувала передати станцію «Фарадей» одній із держав, які не мали станцій на континенті. На неї претендувало кілька країн, але, як пояснює харківський біолог Андрій Утєвський, Україна мала наукову базу для антарктичних досліджень, що й стало одним із чинників рішення Лондона на її користь. Учений додає, що таким чином визнали й технічний внесок України — легендарні антарктичні всюдиходи «Харківчанка», які брали участь у багатьох радянських полярних експедиціях.
Вважається, що станцію «Фарадей» наша держава викупила 1996 року за символічну ціну — один фунт, але фактично ми сплатили певну суму за радіо- та інше обладнання. На перейменованій станції «Академік Вернадський» українські вчені продовжили дослідження, розпочаті британцями, передаючи свою наукову інформацію до міжнародних баз даних. Невдовзі українські науковці значно розширили спектр досліджень, які зараз стосуються біології, метеорології, океанографії, впливу холоду на організм людини, «озонової діри», змін магнітного поля Землі, іоносфери, «космічної» погоди. Також на «Вернадському» відкрили кілька нових видів тварин і рослин.
Серед українських полярників є династія родини Омельченків. Антон Омельченко-старший брав участь у експедиції британця Роберта Скотта 1910—1913 рр. — відповідав за коней. Повернувшись додому, тривалий час отримував пенсію від британського уряду, поки цього не заборонила радянська влада. Його племінник Віктор Омельченко був дизелістом на станції «Академік Вернадський» під час 11-ї антарктичної експедиції у 2006—2007 рр. А правнук Антон Омельченко-молодший став механіком-електриком у 20-й експедиції (2015—2016 рр.).
Наша антарктична станція працює цілий рік. Склад експедицій можна умовно поділити на дві частини: науковий і технічний. Вимоги до всіх суворі: добре здоров’я, знання іноземної мови, неконфліктність, здатність жити в ізоляції від зовнішнього світу і, звісно ж, професіоналізм. Так, кухар, наприклад, повинен готувати широкий асортимент поживних страв, які не набридли б за полярну ніч.
Легендою серед полярників стала посада «перевертачів» пінгвінів. Про це у своїй книзі пожартував Євген Краштан. Нібито ці нелітаючі пташки так задирають голови, слідкуючи за літаком, аж поки не впадуть на спину. Піднятися їм несила — така будова тіла. Тому, мовляв, захисники природи й наполягли, щоб на антарктичних станціях була спеціально підготовлена людина, яка перевертала б лежачих пінгвінів, рятуючи їх од смерті.
Звісно, пінгвіни цього не потребують — вони досить вправно пересуваються і на суші, і у воді. Втім, місцева фауна, представлена на березі в основному пінгвінами, морськими котиками і морськими слонами, все ж таки захисту потребує. Зокрема, через це тут діє заборона на ввезення собак — учені бояться, що вони можуть переносити небезпечні для місцевих тварин хвороби, полювати на пташок.
Джерело: Сільські вісті
Автор: Олеся Костенко
