13 березня стало чорним днем для багатодітної родини Гладчуків з Іршанська. 15-річного Богдана, який просто хотів заробити копійку на місцевому сміттєзвалищі, знайшли мертвим. Хлопця жорстоко побили, порізали, задушили та закопали у кучугурах сміття. Ціною його життя став новенький мобільний телефон, який батьки щойно взяли йому в кредит.
«Богдан був дуже працелюбною дитиною. Його всі дуже любили в класі… А життя, на превеликий жаль, завершилось на сміттєзвалищі… Хто ж посмів підняти руку на цю святу й добру дитину?!…»
Реклама
Коли знайшли Богдана на сміттєзвалищі, його куртка була на початку, а одяг зовсім в іншій стороні. Він був повністю роздягнутий, побитий і порізаний, з синцями на обличчі… Богдан не прийшов на ніч додому…
13 березня стало чорним днем для багатодітної родини Гладчуків із Іршанська Коростенського району. Саме цього дня, близько 13-ої -14-ої години стало офіційно відомо про те, що їхнього 15-річного сина, дев’ятикласника місцевого ліцею — Богдана було знайдено мертвим…
Яким запам’ятався Богдан Гладчук педагогам, дітям, які мав здібності й уподобання в житті і що відбулося напередодні трагічного дня й чому хлопець не прийшов додому ночувати – з’ясовувала журналістка «Суботи».
Поліція встановлює обставини жахливої загибелі 15-річного жителя Коростенського району, що сколихнула все селище. Про це 13 березня розповіла пресофіцерка Головного управління Нацполіції в Житомирській області, майор поліції Іванна Володимирівна Сілецька. Вона уточнила, що до поліції мама хлопця звернулася 13 березня. За словами пресофіцерки, мати повідомила, що її син пішов з дому 12 березня і не повернувся, на зв’язок теж не виходив.
— На превеликий жаль, через декілька годин пошукової операції до якої залучили й співробітників місцевого підрозділу правоохоронців бездиханне тіло неповнолітнього виявили поліцейські офіцери громади поблизу селища Іршанська. Нині територію, де знайшли хлопця, оточено, там працюють досвідчені слідчо-оперативні групи Головного управління Нацполіції області та Коростенського районного управління. Експерти у рамках порушеного кримінального провадження проводять ретельний огляд місця події з метою збору речових доказів, що допоможуть відтворити хронологію останніх годин життя підлітка. Тіло загиблого направлено на судово-медичну експертизу для встановлення остаточної причини смерті. Поліцейські проводять першочергові заходи для встановлення всіх обставин цієї сумної й трагічної події, — сказала Іванна Сілецька.
«Таких дітей, як Богдан, зараз дуже мало… Нам усім його буде дуже не вистачати…»
Журналістці «Суботи» вдалося поспілкуватися з класним керівником Богдана Оксаною Валеріївною Федорчук. Вона, зокрема, розповіла наступне: «У нашому 9-му класі навчався 21 здобувач освіти. Двоє з них – з особливими освітніми потребами: Богданчик і Даринка. Про Богдана (у нього проблеми із зором. — Авт.) нічого поганого сказати не можу. Його дуже любили навіть поважали всі діти в класі. Він мав середній рівень навчальних досягнень. Найбільше до душі йому були уроки трудового навчання, бо все робив власними руками. Це йому подобалося понад усе. Тому й мав з цього предмета 9 балів. Початковий рівень у хлопчика був із алгебри та геометрії, а з інших предметів – середній. Від занять із фізкультури він був звільнений, але їх все рівно відвідував. Він дуже кохався у праці. Був дуже слухняним, безвідмовним, добрим, щирим, комунікабельним, добродушним,не мав шкідливих звичок. Ніколи не був агресивним. На всі зауваження вчителів реагував завжди адекватно, намагався відразу все виправити. Інколи, наприклад, траплялося так, що він міг прийти до школи в трохи брудному одязі, але швидко переодягався. Він виховувався у багатодітній родині, де окрім Богдана ще є п’ятеро дітей.
Останнім часом він часто допомагав літнім людям у селищі завантажувати сміття до машини, приносив воду пенсіонерам, а також підробляв на ряді місцевих приватних підприємствах: носив цемент, пісок… Збирав і заготовляв для здачі метал і папір, склотару… Восени заготовляв і здавав каштани…Він хотів дуже вчитися, як всі діти в класі, й батьки йому придбали в кредит сучасний мобільний телефон, вартістю 6 тис. грн. Він декілька днів поспіль ходив на місцеве сміттєзвалище, де шукав собі що може зібрати для здачі: метал, картон, пластик, скло, інше. Там, на превеликий жаль, його і знайшов сьогодні в обідню пору (13 березня) один із поліцейських офіцерів нашої громади Вадим…”
Богдана ще ввечері, в четвер, шукали водій сміттєвоза і батьки…
За іншою версією людей, трагічні події в ті сумні дні розгорталися так. У четвер після навчання в ліцеї, Богдан у справах, як завжди, пішов у селище. Коли о 19-ій годині хлопчина не повернувся додому, мама зателефонувала до водія сміттєвоза Володимира Чухломіна й поцікавилась, чи, мовляв, немає в нього їхнього сина. Чоловік відповів, що ні. Вдруге мама знову зателефонувала десь після 21-ої години. Тоді цей чоловік вирішив прийти на сміттєзвалище і пошукати там самостійно Богдана. Коли він спитав мешканців сміттєзвалища чи не бачили вони Богдана, вони відповіли ствердно. І на запитання: «Де він дівся?» вони відповіли: «Приходив, погрібся, й пішов з двома пакетами додому…» Але чоловіка насторожило дорогою додому те, що хлопці вже тоді вихвалялись про телефон…Він тоді відразу значення цьому не придав. Але вже вранці водій ще раз навідався на це місце за селищем, «прижав» цих хлопців і вони показали, де закопали телефон Богдана, вийнявши з нього SIM-карту.
Це дуже насторожило чоловіка. І відчув щось неладне… Він повідомив своє керівництво, поліцію. І пізніше тіло Богданчика знайшли. За словами чоловіка, куртка Богданчика була на початку сміттєзвалища, а інший одяг – зовсім в іншій стороні. Він був побитий, весь у синяках, гематомах, подряпаний, порізаний. Можливо, ймовірні зловмисники тягнули по сміттю склом, щоб приховати тіло. Хлопчик був повністю роздягнений і прикопаний у кучугурах сміття. Тут часто, напередодні Великодня, сміття згрібає трактор, ймовірні зловмисники, можливо, сподівалися, що їхнього вчинку не помітять, а екскаватор загребе тіло Богданчика разом із непотребом і їм все легко зійде з рук…Пан Володимир картає себе, що захворів, а машина була на ремонті, так склалося, що його не брали з собою в кабіну трактора, коли збирали сміття в людей…
Чи справді сміттєзвалище перетворилось на місце проживання двох підозрюваних?
Місцеві жителі чули й стверджують, що саме на сміттєзвалищі селища оселилися двоє 19-річних молодиків. За словами правоохоронців нібито один зі них із Малина, а інший – Добриня. Перший нібито посварився з батьками й пішов з дому. Ці хлопці вирізняються особливою жорстокістю, адже раніше вже «відмітились» мордуванням собак… Живуть у вагончику, розташованому прямо на території сміттєзвалища… Їх часто бачили й у селищі, з коляскою в руках, на якій вони везли картон, скло, метал…
Підтвердила ці слова й класний керівник Оксана Федорчук. — Але чи так це, чи ні, точно не скажу, таке говорять у селищі люди. Скажу єдине: дуже шкода Богданчика, дитини від Бога, що йому випала така коротка життєва дорога. Чому цю дитину вбили нелюди? Навіщо? Чим ця добра дитина, яка завжди допомагала, завинила, щоб у такий нелюдський спосіб позбавити її життя? Він буде назавжди у нашій пам’яті світлим і добрим хлопчиком, якого шанували й любили всі! Щиро співчуваємо родині Богдана з приводу непоправної й передчасної втрати сина. Сили й витримки пережити ці гіркі й сумні дні родині, — сказала, плачучи, пані Оксана.
Офіційна версія слідства: підозрюваного затримано
15 березня у поліції повідомили, що у злочині офіційно підозрюють 20-річного чоловіка, який жив прямо на полігоні відходів. Слідство встановило, що між фігурантом та підлітком стався конфлікт. Підозрюваний завдав юнаку кількох сильних ударів, від чого той впав на землю. Після цього нападник холоднокровно задушив 15-річного хлопця.
Головною здобиччю зловмисника став звичайний мобільний телефон жертви, який він забрав після розправи. Аби приховати сліди злочину, чоловік відтягнув тіло вглиб звалища і присипав його землею та побутовим сміттям. Наразі слідчі поліції вже повідомили затриманому про підозру в умисному вбивстві з корисливих мотивів (пункт 6 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України). Суд відправив підозрюваного за ґрати на час розслідування, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права на заставу.
Поліція затримала одного підозрюваного, але місцеві впевнені, що мало б бути двоє.
«Богданчик дуже хотів навчатися, допомагав Даринці, планував прийти до мене в гості…»
Асистент вчителя Ольга Миколаївна Кремез також була дуже шокована й стурбована почутою сумною новиною. Під час розмови з журналісткою вчитель історії повідала: «Я не можу знайти собі місця, після цієї приголомшливої новини. Як так? Ще ж вчора я з ним спілкувалась, пояснювала навчальний матеріал, жартували, у п’ятницю він мав іти до психолога, а сьогодні Богданчика вже немає серед нас!.. Це дуже несправедливо й сумно сприймати, а тим більше неможливо взагалі повірити в це! Кому він щось погане міг зробити не йму віри? Він був «золотою» дитиною, всім допомагав, хотів заробити грошей, щоб допомогти своїм рідним, як міг підказував у навчанні і Даринці, з якою завжди сиділи на першій парті. Він демонстрував інтерес до навчання, деякі предмети йому давалися складніше, інші – посередньо. Наприклад, із хімії, мало хто з його однокласників у класі мав 6 балів, а у Богдана була тверда шестірка. Дуже любив досліди й виконувати тести, знаходив потрібний матеріал у підручнику…А коли з української літератури їм задали написати твір про долю Україну Богдан сказав: «Я хочу, щоб Україна була розвиненою, процвітаючою, успішною країною, без війни…» Взагалі Богданчик любив усі шкільні предмети, окрім математики, яка не зовсім йому подобалась. Привітав мене з 8 Березня… Він любив жартувати, наївно, по-дитячому, розповідати про себе, а ще він планував прийти до мене в гості, коли потепліє…Я йому пообіцяла, що добре…Не судилося…Співчуваю родині і всім рідним Богданчика. Він точно буде в Царстві Небесному, таких дітей Бог любить і забирає до себе…»
«На похороні за Бодею плакали навіть бабусі… До свого 16-річчя він не дожив всього 18 днів…»
Як стало відомо, в селищі захворів водій сміттєвого автомобіля, і сміття в жителів певний час збирали трактором. Богдан завжди допомагав пенсіонерам виносити й викидати в причіп пакети із сміттям. Він був добряком і життєлюбом. Ніколи не обманював. Не говорив поганих слів. Любив жартувати. Часто допомагав у навчанні Дарині Панченко, яка теж має вади зі здоров’ям. Родина Богдана проживає у двокімнатній квартирі. Його мама мала нещодавно проблеми зі здоров’ям, їй збирали кошти селищем на лікування (мала проблеми з ногою). Нині вона влаштувалась на роботу – контролером газового господарства, а батько і старший брат – у Житомирі. Сьогодні, у п’ятницю, Богданчик мав бути на реабілітаційному занятті в шкільного психолога… Не судилося… Дуже-дуже шкода цю дитину.
Мама Богданчика пані Леся крізь сльози розповіла, що син був дуже побитим, мав синці на тілі, руках і ногах. — Ми не пробачимо тим душогубам смерть нашого сина!, — сказала згорьована жінка. – Він нікому не робив у житті поганого, лише добрі й корисні справи. За що з ним так повелися й навіщо? Бог бачить усе й усіх… 31 березня сину мало б виповнитись 16 років…Дуже сумуємо. Нам його буде дуже не вистачати…
Відповідно до висновків судмедексперта, смерть хлопчика настала нібито в результаті асфіксії (удушення) через перекриття дихальних шляхів стороннім предметом. Нині поліцейські проводять необхідні слідчі дії.
Місцевий волонтер Анастасія Войтенко, дізнавшись про таке горе в цій родині, відкрила банку для збору коштів. Їй вдалося за день вже зібрати більше 30 тисяч гривень. Кошти зібрали й у ліцеї, де навчався Богданчик…Селищна рада допомогла із транспортом для поховальної процесії…
Жителька Іршанська Ірина Яремчук сказала: «Світла і вічна пам’ять Богдану. Щирі співчуття батькам, рідним і всім, хто його знав. Дуже боляче, коли так рано обривається молоде, сповнене планів життя. Нехай його душа спочиває з миром…»
Ще одна місцева мешканка Тетяна Кашпуренко стурбовано, крізь сльози, мовила: «От дійсно, за що можна вбити таку добру й безневинну дитину? Якісь нелюди! Царство небесне і вічний спокій нашому Богданчику! Не забудемо!»
15 березня, жителі Іршанська, однокласники, вчителі, друзі Богданчика Гладчука у новому випускному костюмі провели у засвіти під супровід Останнього для нього шкільного дзвоника, зупиняючись біля рідного ліцею…
Місцем останнього спочинку для нього стало кладовище в с.Росівці Черняхівської громади Житомирського району, де поховані рідні. Тут проживає нині ще одна його бабуся…
Квіти, віночки, іграшки, сльози, щирі слова співчуття та підтримки батькам Богданчика та всім рідним. Всі просто шоковані й очікують справедливого розслідування порушеного кримінального провадження за фактом смерті їхнього сина й реального покарання для тих, у кого піднялася рука на життя цієї доброї дитини. Але, кажуть у селищі, що нібито один із ймовірних учасників цієї трагічної історії, має психічні вади зі здоров’ям, що звільняє його від судимості…
Виникає й запитання до соціальних служб та правоохоронців: чому ніхто не контролює те, що на місцевому сміттєзвалищі безперешкодно оселяються люди, облаштовуючи там свій побут? Якби посадовці більше приділяли уваги таким стихійним поселенням та маргінальним осередкам, криміногенна ситуація в селищі була б під контролем, і, можливо, страшної біди не сталося б…
«Субота» висловлює щирі співчуття рідним і близьким Богдана Гладчука і бажає сил і витримки пережити таку важку втрату рідної кровиночки.
Хочете знати більше про те, чим живе область та світ? Отримуйте оперативні сповіщення у нашому Telegram або читайте нас у Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Віра Довга
