Для цього існує кілька юридичних інструментів — заповіт, договір дарування, договір довічного утримання та спадковий договір. Вони суттєво відрізняються моментом переходу права власності, рівнем захисту власника та обов’язками людини, яка отримує житло.
Заповіт
За заповітом житло переходить спадкоємцю лише після смерті власника та оформлення спадщини. До цього моменту людина залишається повноправним власником нерухомості.
Це один із найбезпечніших варіантів для самого власника, адже заповіт можна у будь-який момент змінити або скасувати.
Водночас існує важливий нюанс: окремі категорії спадкоємців мають право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Йдеться, зокрема, про неповнолітніх та непрацездатних спадкоємців, визначених законодавством.
Дарування
При укладенні договору дарування право власності на житло переходить до іншої людини за життя дарувальника — після державної реєстрації.
Головна перевага для нового власника очевидна: він одразу стає власником майна. Однак для людини, яка подарувала квартиру чи будинок, такий варіант є значно ризикованішим.
Після оформлення дарування колишній власник більше не контролює нерухомість як власник. У разі конфлікту повернути житло може бути складно.
Договір довічного утримання
Цей варіант передбачає, що власник передає нерухомість іншій особі, а та натомість бере на себе обов’язок довічно утримувати та доглядати за нею.
Йдеться, зокрема, про забезпечення житлом, харчуванням, ліками та необхідним доглядом.
Право власності переходить до набувача, але на житло накладається заборона на відчуження. Тобто продати або передати нерухомість у заставу без відповідних умов договору до смерті відчужувача не можна.
Якщо між сторонами виникає конфлікт і власник вважає, що його належно не доглядають або не виконують передбачені договором обов’язки, спір може довестися вирішувати в суді.
Спадковий договір
Ще один спосіб заздалегідь визначити долю нерухомості — спадковий договір.
За ним набувач зобов’язується виконувати певні розпорядження власника, наприклад оплачувати комунальні послуги, допомагати по господарству, забезпечувати догляд або виконати визначені ритуальні розпорядження.
При цьому до смерті власника житло залишається його власністю. На нерухомість накладається нотаріальна заборона, тому розпорядитися нею без дотримання встановлених умов не можна.
Одним із можливих ризиків є ситуація, коли набувач помирає раніше за власника. У такому разі виконання умов договору може ускладнитися.
Що обрати?
Якщо головне — залишатися власником житла до кінця життя та мати можливість змінити своє рішення, найбільший контроль дає заповіт.
Дарування передбачає найшвидший перехід права власності, але водночас власник одразу втрачає контроль над нерухомістю.
Довічне утримання може бути доцільним, коли власнику потрібні догляд і матеріальне забезпечення в обмін на передачу майна.
Спадковий договір дозволяє залишатися власником до смерті та водночас встановити конкретні обов’язки для майбутнього набувача.
Перед оформленням будь-якого з цих документів варто врахувати сімейні обставини, склад майна та можливі ризики. У складних ситуаціях доцільно попередньо проконсультуватися з нотаріусом або юристом.
