Виходити з кладовища тією самою дорогою, якою прийшли, не озиратися біля воріт і мити руки після повернення додому. З відвідуванням могил пов’язано чимало народних звичаїв та повір’їв.
Про деякі з них розповідала «Дніпровська порадниця».
Чому на кладовище ходили до обіду
За народним повір’ям, найкращим часом для відвідування могил вважалася перша половина дня. Люди вірили, що вечірні відвідини можуть порушити спокій душ померлих.
Існував також звичай заходити через центральні ворота під час похорону, а в інших випадках користуватися бічним входом. Залишати цвинтар намагалися через ті самі ворота.
Чому не заведено озиратися
Особливого значення надавали моменту прощання. За давнім повір’ям, погляд назад біля виходу з кладовища міг символізувати небажання відпускати померлого та накликати неприємності.
Що робили після відвідування могил
За звичаєм, залишивши цвинтар, люди вмивали обличчя та мили руки заздалегідь припасеною водою.
Перед входом до оселі також очищали взуття від землі. У народі вірили, що разом із цвинтарним ґрунтом можна принести додому печалі та негаразди.
Як до народних прикмет ставиться церква
Такі повір’я не є обов’язковими християнськими правилами. Відвідувати місця поховання рідних можна тоді, коли людина відчуває в цьому потребу.
Раніше ми розповідали, чи можна приходити на могилу близької людини в день її народження.
У християнській традиції головне під час відвідування могил — молитва, пошана та пам’ять про померлих.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.













