Суботня інформація

Українські візерунки на заводських чашках: 11 років роботи Валентини Панащатенко в Довбиші на Житомирщині

Миргородський керамічний технікум, у якому викладала художниця Валентина Панащатенко
Миргородський керамічний технікум, у якому викладала художниця Валентина Панащатенко
ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС В GOOGLE
ДОДАТИ ЗАРАЗ

У 1930-х роках на порцеляновому заводі в Довбиші на Житомирщині виготовляли чайні сервізи, чашки, вази й тарілки з традиційними українськими орнаментами. Над оформленням такого посуду працювала художниця Валентина Панащатенко. Одинадцять років вона створювала малюнки для заводських виробів, а згодом навчала майбутніх майстрів кераміки.

28 листопада 2026 року минає 118 років від її народження. Валентина Панащатенко прожила 93 роки. Її біографія збереглася в Енциклопедії Сучасної України, а в краєзнавчих працях можна знайти й особисті спогади художниці — про дитинство, перші захоплення та речі, які вона берегла протягом життя.

Реклама
Українські візерунки на заводських чашках: 11 років роботи Валентини Панащатенко в Довбиші на Житомирщині
Панащатенко Валентина Степанівна, керамістка

Як українські візерунки потрапляли на заводський посуд

Валентина Степанівна Панащатенко народилася 28 листопада 1908 року в Миргороді на Полтавщині. Спочатку навчалася в місцевому художньо-керамічному технікумі, який закінчила 1929 року, а наступного року — в індустріально-керамічному інституті.

Серед її викладачів були художники Федір Красицький та Опанас Сластьон.

У 1930 році молода керамістка почала працювати на Мархлевському порцеляновому заводі. Підприємство розташовувалося в нинішньому Довбиші Звягельського району Житомирської області.

За даними Енциклопедії Сучасної України, Панащатенко розробляла нові зразки посуду масового вжитку: чайні сервізи, вази, чашки, кухлі й тарелі.

Вона також створювала малюнки для деколей — спеціальних зображень, які переносять на керамічну поверхню. У своїй роботі використовувала традиційні українські візерунки.

Реклама

Це була робота художниці всередині великого виробництва. Орнамент потрібно було пристосувати до форми чашки, тарілки чи вази, щоб ним можна було оздоблювати заводський посуд.

У дитинстві шила ляльок і віддавала зароблені гроші на храм

Про ранні роки Панащатенко розповідає іншу історію миргородська краєзнавиця Людмила Розсоха у книжці «Миргородська старовина».

У дитинстві Валентина відвідувала Успінський собор у Миргороді. Згодом вона згадувала, що саме там багато чого навчилася:

«Всього найкращого – музики, співу, живопису, краси – я вчилася в соборі».

Краєзнавиця записала й інший спогад. Валентина разом із подругою, ще дівчатками-підлітками, шили ляльок на продаж. Виручені гроші віддавали на допомогу собору та священнику Миколі Базилевському, якого дуже шанували.

Реклама

Згодом мистецтво стало професією Панащатенко. Вона навчилася не лише створювати окремі речі, а й розробляти оздоблення для промислового виробництва.

Після Довбиша повернулася до Миргорода

На Мархлевському порцеляновому заводі Валентина Панащатенко працювала до 1941 року. Після початку німецько-радянської війни повернулася до рідного Миргорода.

У 1943–1946 роках вона керувала цехом керамічної майстерні при Миргородському керамічному технікумі. Там створювала зразки орнаментального оздоблення виробів.

Від 1944 до 1971 року викладала в цьому навчальному закладі та завідувала музеєм кераміки. Деякі її роботи нині зберігаються в музейній збірці Миргородського фахового коледжу.

Серед учениць Панащатенко була й Валентина Щербань — майбутня художниця Полонського фарфорового заводу. Вона закінчила Миргородський керамічний технікум 1968 року, а згодом створювала сервізи й малюнки для серійного виробництва посуду.

Реклама

На Житомирщині працювали й інші потужні осередки порцелянового мистецтва. Зокрема, Баранівський завод прославився сервізами, декоративними вазами та порцеляновими скульптурами, частина яких сьогодні зберігається в музейних колекціях.

Як у Баранівці відроджувався український фарфор: історія подружжя Дібрових
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як у Баранівці відроджувався український фарфор: історія подружжя Дібрових
Історія подружжя художників, яке створювало нові сервізи й декоративні вироби на іншому порцеляновому заводі Житомирщини

Портрет, який художниця зберегла під час війни

У Валентини Панащатенко була ще одна річ, пов’язана з її юністю. Після смерті миргородського священника Миколи Базилевського художник Василь Хитько написав його портрет за фотографією. Валентина купила картину на згадку про людину, яку знала з дитинства.

За спогадами, записаними Людмилою Розсохою, портрет залишався в Панащатенко навіть під час війни. Але після неї зберігати вдома зображення священника стало небезпечно для викладачки радянського навчального закладу. Художниця передала картину до собору.

Згодом портрет зник разом з іншими мистецькими цінностями під час руйнування храму. Так завершилася історія картини, яку Валентина Панащатенко зберігала протягом багатьох років.

Хочете більше маловідомих історій Житомирщини та українського мистецтва?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.

Реклама

Схожі матеріали

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Реклама

Популярні новини

Реклама