Він став на захист рідної землі тоді, коли багато хто ще не усвідомлював масштабів загрози. Ще у 2014 році Ігор Никитенко взяв до рук зброю як доброволець, свідомо обравши шлях воїна. За його плечима — важкі роки боротьби, сповнені надлюдських випробувань та втрат. Але щоразу після лікування від поранень він знову повертався у стрій, до своїх побратимів, бо інакше просто не міг.
Як повідомила Звягельська районна рада, життя захисника обірвалося 2 червня 2026 року. Йому назавжди залишиться тридцять один.
А 6 червня жителі селища Яблунець, що в Барашівській громаді, схилили голови у глибокій скорботі. Громада зустрічала свого земляка на щиті, проводжаючи Ігоря Андрійовича Никитенка в останню путь з усіма військовими почестями.
Для всіх, хто знав Ігоря, він залишиться абсолютним прикладом мужності, гідності та незламної відповідальності за долю своєї країни. Проте найважчою ця втрата стала для його родини. Ігор був не лише безстрашним солдатом, але й люблячим сином, чоловіком та батьком. Без надійної опори залишилися його батьки, дружина, а також двоє дітей — син і донька.
Його відданість і жертовність житимуть у пам’яті тих, заради кого він боровся до останнього подиху.
У Ружинській громаді підтвердили загибель солдата, якого шукали цілий рік
Загинув торік на Донеччині: до Житомирської області повертається захисник Олег Бумар
Цінуйте людей, які змінюють світ. Дізнавайтеся про справжні історії того, як люди долають перешкоди, допомагають один одному та залишають спадщину. Отримуйте надихаючі портрети у нашому Telegram або Facebook. Тільки найважливіше та найцікавіше!
