Жодна людина не застрахована від нещасного випадку. Тож прокидаючись уранці, йдучи на роботу чи банально вмикаючи будь-який електричний прилад, ти ніколи не знаєш, чи не чатує на тебе безглузда й невідворотна загибель. Але страшно, коли смерть забирає зовсім маленьких дітей, які йдуть у вічність, навіть не встигнувши подорослішати. Батьки не повинні ховати своїх дітей, це неправильно і неприродно. Тому жахлива пожежа, в якій загинула півторамісячна дитина, шокувала Бердичів.
Трагедія сталася в середу 18 жовтня близько восьмої години ранку, коли раптово загорілася квартира на першому поверсі дев’ятиповерхового будинку на вулиці Лупова, 12, яку орендувала багатодітна сім’я.
На момент трагедії у квартирі перебував власник і троє малолітніх дітей, мати яких вийшла до сусідки. Чоловік встиг евакуювати двох дітей 2020 та 2022 року народження, однак, на жаль, не зміг врятувати третю дитину. На місці трагедії працювали рятувальники та поліцейські, причина загоряння досі невідома. Маму разом із дітьми доправили до Бердичівської міської лікарні, де їх оглянули лікарі.
Але після смерті дитини на сім’ю чекали нові випробування – адже тепер у матері хочуть забрати решту дітей, під приводом, “не наражати їхнє життя на небезпеку”. Однак більшість бердичівлян засудили такі дії влади та соціальних служб, обурюючись передчасним і непродуманим рішенням чиновників. А насамперед тим, що ніхто з міської влади не допоміг багатодітній сім’ї, яка опинилася в складній життєвій ситуації. Що ж насправді призвело до трагедії – недбалість матері чи трагічний збіг обставин, дізнавалися журналісти народного тижневика «Субота».
Зі своїм другим чоловіком Оксана познайомилася… у в’язниці
Історію кохання 39-річної Оксани Розскошної та її 26-річного чоловіка Олександра важко назвати надто романтичною, проте вона сповнена суворої прози життя, знайомої мільйонам українців. Познайомилися вони чотири роки тому, після того як Оксана поховала чоловіка і вже два роки сама виховувала доньку Діану. Сашко тоді якраз відбував покарання в місцях позбавлення волі в одній із виправних установ міста Бердичева – на поселенні. Він знайшов дівчину через Інтернет, оскільки бачив її раніше, і навіть підтримував дружні стосунки з її покійним чоловіком.
Написав, запропонував зустрітися, бо мав можливість залишати поселення, щоб купувати продукти на Привокзальному ринку. Дівчина погодилася, і вони швидко знайшли спільні теми для розмови та почали зустрічатися. Оксана каже, що дуже шкодувала Сашка як людину з важкою долею, адже він був сиротою і виховувався спершу і в інтернаті, а потім у прийомній сім’ї.
Буквально через три місяці дівчина завагітніла, що потішило коханого, який запропонував одружитися. Весільна церемонія відбулася там же, у стінах виправної установи, після чого начальник колонії підійшов до Саші і сказав йому, що той може розраховувати на дострокове звільнення, якщо покаже себе з хорошого боку і буде старанно працювати. Хлопець радісно погодився, і справді, після появи синочка Дмитрика 2020 року він незабаром вийшов на свободу. Потім у подружжя народилася дочка Міріам (їй зараз один рік і сім місяців) і цього року в них з’явився синочок Матвій.
Квартирні поневіряння багатодітної сім’ї, скандали та алкоголь
Здавалося, життя налагоджується – спершу сім’я мешкала у власному будиночку в селі Рея Бердичівського району, що дістався Оксані у спадок від бабусі по татовій лінії, а згодом переїхали на орендовану квартиру в місті, адже Сашко хотів знайти роботу. І він її знайшов, щоправда, не в Бердичеві, а в Києві. Платили добре, але одного разу в хлопця виник конфлікт із керівництвом, і він був змушений звільнитися. Оксана приїхала до столиці підтримати чоловіка, однак знайти нормальну роботу їм не вдалося. Поки їздили по заробітках, втратили орендоване житло і були змушені переїхати на іншу квартиру. Однак із господинею цього разу їм не пощастило.
“Ми жили на квартирі, де господиня зловживала спиртними напоями, і Саша теж став випивати. Почалися конфлікти і скандали, втрутилися поліція і соціальні служби, які сказали, що в таких умовах діти проживати не можуть. Крім цього, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, мій чоловік образив мене і мою старшу доньку від першого шлюбу Діану (зараз дівчинка проживає з бабусею і під час трагедії у квартирі не перебувала – прим. авт.). Працівники соціальних служб запропонували пожити в кризовому Центрі для жертв сімейного насильства, щоб я могла спокійно обміркувати ситуацію, і я погодилася. Кілька місяців я жила там. Весь цей час я спілкувалася з чоловіком, який просив повернути йому дітей, бо він дуже любить їх. Але все впиралося у відсутність житла. Олександр сирота, він навіть не знає, до кого можна звернутися по допомогу, у нього нікого крім мене немає. Там же в Центрі я стала на облік, оскільки була вагітна Матвієм. Закінчився термін перебування, і я сказала Сашкові, що час шукати нам квартиру”, – розповідає Оксана.
Знайти нове житло родині допомогла Сашина подруга, з якою він зійшовся, поки Оксана була в Центрі
Саме так багатодітна сім’я стала жити в трикімнатній квартирі на першому поверсі дев’ятиповерхового будинку на вулиці Лупова, 12, винаймаючи одну кімнату в хазяїна дядька Валери, який жив у тій самій квартирі. Цей варіант запропонувала така собі подруга Сашка Інна (імʼя змінено), яка познайомилася з чоловіком Оксани, поки та була в Центрі. За словами жінки, тоді Олександр залишився практично на вулиці й не мав можливості знайти житло. У цей час він і познайомився з цією Інною, яка взяла його до себе, забезпечила речами свого співмешканця, давала дах над головою і можливість щось заробити.
Коли Оксана сказала, що в неї спливає термін перебування в Центрі, Інна запропонувала багатодітній родині пожити в її квартирі. Але поселила в іншу – без світла, газу і води. За це Оксана дала їй три тисячі гривень, і та сказала, що наступного місяця підключить світло, і все буде добре. Наступного місяця багатодітна мама знову заплатила три тисячі, але ситуація не покращилася. Розуміючи, що в таких умовах діти перебувати не можуть, але, не маючи грошей на оренду кращої квартири, подружжя домовилося, що Олександр іде на фронт добровольцем, і з першої зарплати висилає сім’ї гроші, щоб вони могли перебратися в іншу квартиру.
“Мій чоловік призвався 14 вересня 2023 року, коли у нас вже народився Матвій. Я йому сказала – Саша, будь ласка, щойно ти отримаєш першу зарплату – вийшли мені гроші, щоб я могла зняти нормальну квартиру. Але грошей не було. У квартирі стало холодно, батареї холодні, тому що у квартирі автономне опалення, а газ відключений за борги. Після того, як Саша поїхав, змінилося і ставлення до нас у Інни. Спочатку вона давала нам переноску, щоб ми були зі світлом і могли щось приготувати їсти на електроплиті, потім вона цю переноску забрала і почала робити все на зло, намагалася нас виселити. Навіть бандитів до мене надсилала, щоб вони мене вигнали. А куди піду з маленькими дітьми на руках? За кілька днів до трагедії я сама ходила до міськвиконкому, просила житло. Мені сказали, що можуть дати дві кімнати в гуртожитку, але просили почекати, доки туди завезуть меблі, бо вона без нічого. Пропонували пожити в лікарні, але я не погодилася, бо не хотіла, щоб мої здорові діти перебували в лікарні, де можуть щось підхопити”, – розповідає вбита горем мати і ділиться з нами страшними подробицями трагедії.
Пожежа спалахнула, поки Оксана вийшла до сусідки, щоб нагріти воду. Розповідь жінки від першої особи
Я того дня прокинулася о сьомій ранку, і вже о пів на восьму піднялася до сусідки на сьомий поверх, щоб нагріти чайника – у мене Матвій був на штучному годуванні, і того ранку сильно кричав, мені потрібно було його погодувати. У квартирі на той момент був господар дядько Валера і троє моїх дітей, найменший був у дитячому візочку. Я попросила Валеру, щоб він пригледів за дітьми, поки я вийду – він погодився.
Уже перебуваючи в сусідки, я почула крики й одразу ж швидко спустилася на перший поверх до себе. Там побачила, що в нашій квартирі горить одна з кімнат. Коридор, кухня і крайня кімната не горіли, тільки наша. У коридорі стояв співмешканець Інни, я його запитала, де мої діти, він не відповів. Хотіла зайти в кімнату, але там скрізь були клуби диму. Такого густого й чорного, наче хтось у кімнаті палив шини. Вийшла на вулицю хапанути повітря, бо дим мені потрапив у легені і я дихати не могла… Почала кричати, щоб викликали швидку і пожежників, бо там мої діти.
Біля під’їзду стояла Інна і поруч із нею двоє моїх дітей: Міріам і Дмитро, дитячого візка з Матвієм я не побачила… Почала кричати, якраз з’їхалися на пожежу мер, соціальні служби.
Дитина загинула під час пожежі чи… її викрали? Батьки не вірять у смерть свого півторамісячного сина
Оксана не знає, чому загорілася їхня кімната. Адже родина жила без світла і газу в цій квартирі, нічого ввімкнено не було. Навіть свічки не горіли, бо Оксана користувалася ліхтариком від телефону. А ще – вона не вірить, що це її дитина загинула і підозрює викрадення.
Оксана стверджує, що, коли пожежники увійшли в кімнату і почали гасити полум’я, вони викидали речі через вікно. Але вона не бачила серед речей ні дитячого візка, ні тіла дитини. Їх просто не було. Крім того, їй не дали подивитись на тіло дитини, бо підійшли працівники зі служби у справах дітей і змусили терміново їхати в Бердичівську міську лікарню, щоб лікарі оглянули дітей. Лише через два дні після трагедії Оксані дали побачити тіло її синочка, однак вона все одно переконана, що дитина – не її син. І разом з Олександром вимагають проведення тесту ДНК.
“Мені здається, що моя дитина – жива. Чому Інна перебувала в моїй квартирі, чому вона врятувала двох дітей, але залишила в палаючій кімнаті третього? Багато доказів того, що мій синочок може бути живий. Мені показали тіло тільки на третій день, крім того, дитину хотіли поховати в п’ятницю, не чекаючи повернення чоловіка. Я не дозволила. Чому такий поспіх? За добу зберігання тіла дитини в морзі ми платимо двісті гривень, допомогла громада з костелу. Дитину не впізнала, бачила дитячий візок, у якому перебував Матвій. І він не обгорів повністю. Там були його не згорілі речі. Чому вони залишилися цілими? Я навіть знайшла сумку в колясці зі збереженими документами”, – каже вона.
Не менш дивними є розповіді її середнього сина Дмитра та господаря квартири про день пожежі. Дитина каже, що сусідка в білій кофті взяла Матвія і забрала. Оксана не може зрозуміти ці слова, адже в день трагедії саме Інна була одягнена в чорні штани та білу кофту. За словами матері, власник квартири дядько Валера, який рятував дітей під час пожежі, теж стверджує, що він передавав дітей через вікно, а в цей час Матвія хтось узяв і забрав.
У п’ятницю Оксана була на місці події і побачила Інну, яка вже привела людину, яка почала господарювати в спаленому приміщенні. Саме квартира, на думку Оксани, може бути ще одним чинником виникнення пожежі. Адже власник квартири дядько Валера, виявляється, вже давно не власник – ще з 2018 року. І, на думку жінки, саме Інна зі своїми спільниками причетні до незаконного заволодіння квартирою самотнього чоловіка. Навіть сам Валера кілька разів скаржився Оксані, що в нього забрали паспорт, і він не може оформити собі пенсію. Крім того, у квартирі Інни нібито вже проводили обшук співробітники поліції, намагаючись знайти саме документи на нерухомість.
Оксана Розскошна не розуміє, чому чиновники вирішили забрати в неї дітей. За її словами, раніше таке питання не виникало. Вона не вживає спиртні напої, діти в неї доглянуті. Так, у неї немає власного житла – проте сьогодні в Україні так живе більша частина сімей.
“Після цієї трагедії люди, звісно, можуть багато говорити про мене – але вони не прожили того життя, яке прожила я. І не жили з маленькими дітьми в таких умовах, без світла і газу”, – каже жінка. Нині вона готується до переїзду в гуртожиток. До Бердичева з Великої Британії, де проходив навчання, прилетів її чоловік Сашко. Він теж не вірить, що під час пожежі загинув його син і сподівається на тест ДНК.
Пожежа на Лупова професійним поглядом пожежників
Участь у ліквідації пожежі брав пожежний загін 4 ДПРЧ 2 ДПРЗ Бердичівського районного управління ДСНС України у Житомирській області у складі начальника караулу Миколи Щербакова, командира відділення Юрія Моєсєєва, водія Максима Пивовара та вогнеборців-рятувальників Максима Шевчука і Артура Шиліна.
За словами начальника варти Максима Щербакова, вони дісталися до місця трагедії через п’ять-шість хвилин після того, як надійшов виклик.
“По прибуттю на місце виклику було встановлено, що квартира вся охоплена полум’ям, а в кімнаті, де перебувала дитина, від високої температури навіть лопнув склопакет металопластикового вікна. Люди біля під’їзду сказали нам, що всередині перебуває дитина. У складі трьох осіб вогнеборці зайшли до квартири для пошуку дитини, але не змогли пройти в кімнату, бо полум’я вже перемістилося в коридор. Подали ствол Б для гасіння пожежі через вікно кухні, приступили до гасіння і змогли прибити полум’я. Тільки тоді в кімнаті, десь за метр від дверей, побачили дитячий візочок і обгорілу дитину. Я прийняв рішення не вивозити візочок на вулицю, а залишити його в під’їзді, щоб зайвий раз не травмувати маму і дати можливість відпрацювати поліції. Залишивши кілька працівників для ліквідації пожежі, ми розпочали евакуацію населення. Особисто я з третього поверху евакуював жінку з маленькою дитиною, дорогою відчиняючи вікна на сходових прольотах, щоб дати приплив свіжого повітря. З п’ятого поверху разом із колегою допомогли спуститися жінці пенсійного віку, якій важко було самостійно пересуватися. У сусідньому під’їзді людей охопила паніка, довелося діставати пожежну драбину й евакуювати людей”, – розповів нам начальник караулу.
“Чесно, я навіть не можу сказати, що могло стати причиною пожежі”, – стверджує Максим Щербаков. – “За такий короткий час і щоб так розгорілося полум’я… У квартирі не було ні світла, ні газу. Діти в такому віці, що навряд чи могли гратися сірниками, тим паче, що у квартирі залишався дорослий. Свічками там теж, кажуть, не користувалися. Під час ліквідації пожежі, щоб дістатися до дитини, ми поливали водою стіни в коридорі. Одному з пожежників на відкриту ділянку тіла випадково потрапила вода й одразу ж спричинила опік. Температура була дуже висока. Схоже було, що пожежа запущена, бо навіть якби щось і тліло, воно так швидко не розгорілося до такої температури. Незрозуміло, коли евакуювали дітей і коли подзвонили в пожежну. Густота диму теж була незвичайна, тому що дим від дерева не такий, тут же складалося враження, що плавиться якась клейонка. Навіть не можу зрозуміти, що там так сильно і швидко розгорілося, і чому така висока температура була, що навіть підлога і стіни вигоріли. Сподіваюся, експертиза допоможе з’ясувати причини загоряння”.
Наразі Оксана та її діти перебувають у міській лікарні та збираються переїхати до гуртожитку, бо грошей на те, щоб орендувати житло, у них немає. Після втручання депутата Житомирської обласної ради Наталії Онуфрієнко, яка захистила багатодітну сім’ю, рішення про вилучення дітей призупинено. Цілком імовірно, що Оксані дадуть другий шанс – але не з доброти душевної, а у зв’язку з суспільним резонансом, що викликала ця подія. Найімовірніше, 1,5 місячний Матвій дійсно загинув під час пожежі. Це підтверджують пожежники, які бачили дитячий візок. Однак трагедія, що сталася, як ми бачимо, містить у собі багато дивацтв, з якими ще належить розібратися або слідству, або самій Оксані.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Антон Семашко
