У залах Національного художнього музею України в Києві зберігається одна з найемоційніших картин початку ХХ століття — «Поцілунок» (1913) Всеволода Максимовича. Це не лише витвір мистецтва, а й своєрідний символ трагічної долі юного українського художника, чий талант спалахнув яскраво, але недовго.
Всеволод Максимович народився в 1894 році в Полтаві. Попри юний вік, він встиг увійти в історію як один із найяскравіших українських представників стилю модерн та авангарду. Він навчався під керівництвом Івана Мясоєдова та входив до полтавського нудистського гуртка атлетів-художників, який захоплювався образами античності, тілесністю, міфами й культом плодючості.
Його найпродуктивніший період — 1912–1914 роки. Саме тоді були створені найвизначніші полотна, серед яких і згаданий «Поцілунок» — картина, що вражає чуттєвістю, пластикою тіла і вишуканою еротикою, типовою для ар нуво.
Однак богемне життя мало й темну сторону: Максимович захопився наркотиками й алкоголем. У 1914 році він знявся у футуристичному фільмі «Драма в кабаре футуристів», після чого його життя обірвалося — художник наклав на себе руки у віці всього 20 років. Причини — провал виставки в Москві або нещасливе кохання — достеменно невідомі, та для українського мистецтва це була втрата молодого генія.
Сьогодні твори Всеволода Максимовича — рідкісні артефакти доби авангарду й важлива частина культурної спадщини України. Його «Поцілунок» залишається болісним, але прекрасним нагадуванням про втрачені можливості та силу творчості.
