Гарячі новини

В Житомирі пройшов вечір пам’яті відомого житомирського краєзнавця Георгія Мокрицького

ВЕЧІР ПАМЯ’ТІ
Бібліотека “ЛІТтераˮ, що по вул. Хлібній, 29, нещодавно, в межах проекту “Краєзнавчі зустрічіˮ, гостинно прийняла друзів, колег, добрих знайомих та небайдужих містян, які так чи інакше при житті знали видатного житомирського краєзнавця Георгія Павловича Мокрицького.
Тут, 28 січня 2025 р. відбувся Вечір пам’яті, присвячений 73 річниці від дня народження цієї неординарної і багатогранної в історії нашого міста особистості.
Ведучий вечора – багатьом відомий в Житомирі краєзнавець, ровесник, однокласник і друг Георгія Павловича – Сергій Володимирович Собчук. Згодом до нього приєднався науковець і краєзнавець, друг Георгія Павловича, якій нині захищає нашу неньку Батьківщину у лавах Збройних Сил України – Руслан Юрійович Кондратюк.
Усі хто зібрався у той день, а їх було чимало, ледь місця вистачало щоб усіх розмістити, щиро, з повагою і любов’ю ділилися своїми спогадами про життя і діяльність Георгія Павловича. Згадували про його дитячі і юнацькі роки, рідних і близьких, про службу в армії, навчання, роботу в якості журналіста у місцевих засобах масової інформації, про вагомий внесок у розвиток краєзнавства, вивчені минулого, популяризації пам’яток історії та культури міста і краю, про його творчі здобутки і багато іншого. Під час виступів демонструвалося чимало цікавих світлин, які ілюстрували життя і діяльність Георгія Павловича.
Серед виступаючих особливо слід відзначити директора туристичної агенції “Патріотˮ Сергія Дехтяренко, який публічно порушив проблемні питання, які стосуються долі і сучасного стану майна, особистого зібрання, бібліотеки, архіву і науково-краєзнавчого доробку Георгія Павловича Мокрицького, яке після його смерті досить швидко і таємничим чином випарувалося із стін його видавництва і зникло у невідомому напрямку. Переважна більшість підтримала думку Сергія про те, що зібрання видатного краєзнавця повинно належати громаді міста і не просто, а обов’язково зберігатися в особовому фонді Державного архіву Житомирської області і бути доступним для усіх, хто цікавиться минулим нашого міста і краю.
Зібрання Георгія Павловича нараховувало не одну тисячу одиниць зберігання. Це й різноманітні видання (бібліотека), величезна картотека літератури, джерел, персоналій, історичних будинків і споруд, рукописи, копії окремих публікацій і книжок ХІХ – ХХ ст., копії історичних документів з архівів України, різних публікацій з дореволюційних вітчизняних та іншомовних видань, безцінні картографічні матеріали, серед яких унікальні плани Житомира 1781 – 1951 рр., світлини і фотоальбоми ХІХ – ХХ ст., альбоми з вирізками власних публікацій, чималенька колекція авторських видань. Сюди можна включити й комп’ютери та накопичувачі, де зберігалася безцінна науково-краєзнавча інформація, макети і верстка різноманітних видань, старовині світлини і мапи, фотоапарат, кінокамера і багато іншого.
Вечір пам’яті був досить цікавим, насиченим та інформативним. Насамкінець організатори заходу продемонстрували фільм “Людина яка жила Житомиромˮ, а згодом усі гості мали змогу відвідати окрему кімнату і ознайомитися з частиною бібліотеки із зібрання краєзнавця, яка нараховує понад двох тисяч одиниць.
Як бачимо інтерес до творчості Георгія Павловича Мокрицького не спадає, а його життя і діяльність з кожним роком привертає увагу не тільки дорослих, але й школярів і студентів. Сподіваюсь, що його справа з вивчення і популяризації культурної спадщини, минулого міста та краю буде продовжена.
Підсумовуючи коротку розповідь про захід, варто було б подумати про перевидання творів Георгія Павловича, особливо “Енциклопедії Житомираˮ, а також публікацій, які були розміщені на сторінках місцевих газет і широкому загалу мало або взагалі невідомі, скласти бібліографічний покажчик його праць, порушити перед міською владою питання про іменування однієї з вулиць міста, встановлення меморіальної дошки на будинку де він працював і пам’ятника на його могилі. А в дворику, де іноді виходив подихати свіжим повітрям Георгій Павлович – встановити невеличку лавку, на якій він сидить поруч із своєю улюбленою чорною кішкою, яку він ласкаво називав “Плюшаˮ, що супроводжувала його останні роки життя. Хай усі знають, яка чудова людина жила і працювала поруч з нами в м. Житомирі.
Старший науковий співробітник
відділу досліджень Житомирського
обласного краєзнавчого музею О. О. Тарабукін

Схожі матеріали

Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.

Популярні новини