Для власних грибів не обов’язково виділяти грядку чи ставити теплицю. Кілька колод листяного дерева у затіненому куточку саду можна заселити міцелієм — і з часом отримувати на них гливи або шиїтаке.
З боку така «грибна грядка» взагалі може виглядати як звичайна купа деревини біля паркану. Основна робота відбувається всередині: міцелій поступово пронизує дерево, а вже після колонізації на корі починають з’являтися гриби.
Саме таке вирощування шиїтаке та глив на колодах практикують не лише грибні ферми. Penn State проводить навчання, де учасники самі заселяють деревину міцелієм і вчаться доглядати за такими колодами.
Колода, міцелій і трохи терпіння
Для першої спроби краще взяти здорову деревину листяної породи, яка ще не встигла пересохнути або почати гнити. У колоді свердлять отвори, вносять туди готовий грибний міцелій, а місця заселення закривають воском, щоб деревина менше втрачала вологу.
Після цього колоди переносять у тінь. Сонячна ділянка, де деревина щодня нагрівається й висихає, для такого грибного куточка не підходить. Значно краще місце під деревами, біля паркану або з північного боку господарської будівлі.
У посушливі періоди колоди потрібно зволожувати. Окремо радять стежити, щоб деревина не пересихала, а за тривалої відсутності дощу періодично її замочувати або добре зволожувати.
Гливи чи шиїтаке: що вибрати
Гливи добре почуваються на деревині й досить активно заселяють субстрат. Для них використовують як традиційні колоди, так і товстіші шматки деревини, складені один на один у своєрідний «тотем» із міцелієм між зрізами.
Шиїтаке потребують більше терпіння. На колоді спочатку довго може не відбуватися нічого помітного, хоча міцелій уже росте всередині деревини.
За даними Penn State, залежно від умов і розміру колоди розростання міцелію може тривати приблизно 6–18 місяців. Зате правильно підготовлені колоди листяних порід здатні давати шиїтаке один-два рази за сезон протягом кількох років.
Є навіть одна цікава деталь: фахівці радять не тримати колоди з гливами впритул до колод із шиїтаке. Міцелій гливи активніший і може конкурувати з іншим грибом за деревину.
А старий пень підійде?
Пеньок теж може стати основою для грибного експерименту, особливо для видів, які природно ростуть на деревині. Але випадковий напівзгнилий пень не завжди кращий за спеціально підготовлену колоду: його вже могли заселити інші гриби.
Тому для першої спроби простіше взяти окрему здорову колоду й готовий міцелій потрібного виду. Так ви принаймні точно знаєте, який гриб заселяєте.
У мережі можна зустріти способи з настою старих грибів, цукру, дріжджів та інших добавок. Якщо хочеться отримати передбачуваніший результат, практичніше користуватися культурним міцелієм — саме його застосовують у технологіях вирощування грибів на колодах.
А далі залишається найскладніша частина — не чіпати колоду щодня з перевіркою, чи вже щось виросло. Грибівництво на деревині не дає миттєвого врожаю. Зате одного дня на корі можуть з’явитися маленькі капелюшки, а затінений куток саду перетвориться на власну грибну ділянку.
Хочете читати більше корисних матеріалів про життя, здоров’я, побут і суспільство?
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
