Хоча так само його можна було назвати і артилеристом, і танкістом. Адже до знаменитої 25-ї повітряно-десантної бригади він попав в 2022 році, коли після наполегливих багатократних відвідин військкомату, Віктора нарешті мобілізували до ЗСУ. Та попав він у танковий підрозділ, де невдовзі став головним сержантом взводу технічного забезпечення.
В 2014 році Віктор Камінський став учасником бойових дій у складі Бердичівської артилерійської бригади, а ще раніше були школа прапорщиків, Афганістан та строкова служба. Одним словом, це був справжній військовий, цивільне життя якого тривало в проміжках між службою не так вже й довго.
Хоча я особисто знав його саме, як цивільного, як підприємця, як майстра на всі руки, який повністю освоїв ремонт побутових електроприладів та саме цим запам’ятався багатьом бердичів’янам.
На жаль, серце воїна не витримало напруги війни, яка тривала для нього майже десять років, і під час лікування у Харківському госпіталі зупинилось назавжди. Ще в неділю він телефонував друзям, ділився новинами, шуткував, а через кілька днів його не стало.
Сьогодні на службу до храму ПЦУ, а потім до Будинку офіцерів і на кладовище прийшли десятки друзів Віктора, побратими по АТО, воїни-афганці, рідні, близькі, знайомі, сусіди, дві доньки та син, який після важкого поранення пересувався лише на милицях. Кожен з них лише найкращими словами згадував Віктора, який на жаль, не дожив до очікуваної всіма перемоги.
Під сумні мелодії військового оркестру знову вулицею братів Міхєєвих йшла траурна колона, а на військовому секторі міського кладовища могила Віктора Камінського започаткувала вже п’ятий ряд надгробків під жовто-блакитними прапорами.
Олександр Доманський
