У Житомирі починають відзначати 1140-річчя від дня заснування міста. Воно є місцем народження представників українського націоналізму, містом, де народився Нобелівський лауреат. Крім того, Житомир — одна зі столиць Української народної республіки та одне з перших міст, де підняли український прапор. У черговому підсумковому випуску “Тиждень Житомир” говорили про роль Житомира в історії України.
Рік заснування Житомира — 884. Цю дату вважають точкою відліку. Однак писемних пам’яток, які б підтверджували це, — не збереглося. Перша документальна згадка Житомира датована 1322 роком — у цей період литовський князь Гедимін здійснив похід на українські землі. Про це розповів краєзнавець Геннадій Махорін.
За його словами, відповідно до легенди, Житомир заснував наприкінці ІХ століття воєвода київського князя Аскольда, від імені якого місто і отримало свою назву.
“Олега, новопроголошеного князя київського, не сприйняла частина колишнього оточення законного князя київського Аскольда, і вони полишили Київ. Один пішов на Чернігів, і за це Олег спалив Чернігів. Інший прихильник Аскольда, воєвода Житомир, не ратник чи дружинник, а саме воєвода міг зважитися на такий крок. Тільки воєвода — людина, яка має стратегічне мислення, міг вибрати місце, яке буде зручним для побудови замку, для захисту від нападників. Такий чоловік Житомир міг бути. Ця легенда має право на існування. Археологічні знахідки, які тут були віднайдені у різний час, датовані саме ІХ століттям, у той час, коли в нас тут виникли поселення. Зокрема, Олександр Тарабукін, наш сучасний археолог, проводив дослідження”, — розповів Геннадій Махорін.
За його словами, у часи литовсько-польської доби Житомир відігравав важливу стратегічну роль як оборонний пункт. Тут був дерев’яний замок, який декілька разів спалювали нападники.
“Жителі його відбудовували. На чолі Житомирського замку були люди з дуже поважних в українській історії родів: Вишневецькі, Сангушки. Одним зі старост Житомирського замку був рідний брат Дмитра Вишневецького, засновника Запорізької Січі, Костянтин Іванович Вишневецький. Тут були брати Дмитро Федорович Сангушко, а пізніше — Роман Федорович Сангушко, які уславилися своїми походами на Московію. Житомир переживав не один раз напади кримських татар, турків. І спалювали, і відновлювали потім замок Житомирський. І в 1648 році в часи Богдана Хмельницького, в часи національно-визвольної війни, Житомир постраждав. Особливо постраждали святині римо-католиків, костели, люди. Від 1724 року Житомир стає головним містом, релігійним центром римо-католицької церкви не тільки на правобережній Україні, а й на всіх українських землях. Звідси, з Житомира, відбувалося призначення настоятелів костелів у Києві. А вже з Києва на підвищення направляли сюди до Житомира”, — повідомив Геннадій Махорін.
За словами краєзнавця, у Житомирі народилися представники українського націоналізму Олег Ольжич і Микола Сціборський. Герберт Чарлз Браун, лауреат Нобелівської премії з хімії, народився теж у Житомирі.
У 1918 році тут тимчасово була столиця Української народної республіки.
Житомир став одним із перших міст, де вперше підняли український прапор. Про це 3 серпня 2023 року розповів Житомирський міський голова у 1990-1992 роках Віталій Мельничук. 13 червня 1990 року над Житомирською міською радою вперше підняли жовто-блакитний стяг.
“Прапор був продовженням цього всього. Для того, щоб відчути і побачити атмосферу, треба зрозуміти, що відбувалось у кінці 80-х і на початку 90-х років. Почалося формування організаційне: створено антикомуністичну організацію “Громадянський фронт”, яку очолив Яків Зайко, Олександр Сугоняко і я. Потім “Громадянський фронт” заявив, що йде на вибори, і висунув кандидатів у всіх міських округах всупереч комуністам. І ми перемогли на виборах в міську раду. А 2 квітня зібралася нова міська рада, а в цій міській раді 70 років панували комуністи. І тут прийшли зовсім інші люди. Це була атмосфера, до мене приходили багато людей зі своїми ініціативами. І от зібралася рада, у квітні, і мене обрали міським головою. І всі газети писали: “Сенсація. У Житомирі обрали міського голову непартійного”. Я ж не був членом партії”, — сказав Віталій Мельничук.
За його словами, рішення про дозвіл на використання національної символіки в місті депутати ухвалили на сесії міськради.
“Підготували рішення комісії, яке 24 травня винесли на розгляд сесії. Запросили професора Сергійчука і він нам розповів, що таке національна символіка. Нам пощастило, що в цей час якісь події були в Москві. І Федоров та основні комуністи туди поїхали. А ті комуністи, які тут залишилися, підтримали рішення. І рада першою в центральній та наддніпрянській Україні, першою з цієї сторони Збруча, прийняла рішення про використання на території міста національної символіки. Це не просто прапор поставити, а дозволити всім громадянам, організаціям на території міста вільно використовувати національну символіку, а також використовувати герб Тризуб і гімн “Ще не вмерла Україна”,— розповів Віталій Мельничук.
Житомирянин Владислав Пучич — учасник Революції Гідності 2014 року. Разом із іншими активістами він щовечора організовував збори на майдані Корольова, де з житомирянами ділився новинами про Євромайдан і мотивував діяти.
“Туди приходили від кількох десятків житомирян до кількох тисяч, залежно від того, як розгорталися події на Майдані. Ми робили саме організаційну частину: сцену, запрошували людей виступати і так далі. Крім того, була частина, якою ми займалися на Майдані в Києві. Це були житомирські намети, де ми приймали людей, реєстрували їх. Також різноманітні ресурси приходили: пальне, їжа, гроші. Знову ж таки, ми їх приймали і вирішували, яким чином використовувати”, — розповів Владислав Пучич.
Близько 01:00 ночі 21 лютого 2024 року, після масових розстрілів у Києві, у Житомирі на майдані Соборному повалили пам’ятник Леніну.
“Спочатку його пробували для чогось спалити. Потім тягнули руками, але це дуже важка пам’ятка, дуже великий шмат граніту. Під’їхала машина Укрпошти, її спинили стіною людей, домовилися з водієм. Він смикнув і Ленін із першого разу впав”, — пригадав очевидець Ілля.
