20 років в Андрушівці просто неба діє імпровізована галерея зі скляних вітражів. Самі вітражі були встановлені на Житомирському заводі “Колорит”, їх виготовлення датується 60 – 70 роками минулого століття.
Про це розповіла Галина Білецька. В 2000 роках, після закриття заводу, жінка ініціювала перевезення вітражів до Андрушівки.
За словами Галини Білецької, 20 років тому вона працювала в галузі культури. Жінка розповідає, що тоді по роботі часто їздила до Житомира на завод “Колорит”, де шили театральні та концертні костюми. Там вона і побачила вітражі.
“Сама установа, яка знаходилася в Житомирі, була дуже цікаво оформлена ось такими скловітражами, – розповідає Галина Білецька. – І я завжди з великим захопленням дивилася на ті вітражі. Вони в мене завжди стояли перед очима. Це унікальні, шедевральні речі, які не могли зникнути”.
У 2000 роках завод розформували. Галина Білецька каже, що тоді в неї і виникла ідея забрати скляні вироби в Андрушівку.
“Директором комбінату була Лариса Богатирчук, – розповідає Галина Білецька. – Почався процес приватизації, приміщення викупили. Я звернулася до Лариси Василівни, оскільки ми довго співпрацювали, і вона запропонувала мені забрати їх. А в нас будинок культури – пам’ятка архітектури місцевого значення, побудований ще за часів Терещенка. У 1927 році він згорів, в 1929 його відновили і добудували невелику терасу, яка стояла неоздоблена, і в мене одразу виникло бажання поставити там ці вітражі. Ми замовили художню ковку, щоб їх туди вписати”.
Відтоді 20 років імпровізована вітражна галерея діє просто неба. Олег Хромченко розповідає, що всі ці роки доглядає за вітражами та періодично їх відновлює.
“Скло дороге, його віднайти важко, – каже Олег Хромченко. – Якщо його купувати, то до 1000 гривень буде за один квадратний метр. Те, що тут в мене є, те я і використовую. Скло вставили, і я фломастером малюю ці лінії, і так виходить малюнок”.
Аби вберегти галерею від вандалізму, весною цього року біля вітражів встановили камери відеоспостереження. Олег Хромченко розповідає, що робить додатковий захист, аби скляні вироби псували менше.
“Вже зробив огорожу, щоб не сідали сюди, не били і, бачите, воно збереглося, – каже Олег Хромченко. – Повністю його побили один раз, потім другий, потім вночі охорона спіймала зловмисника. Те, що в мене було, я повністю сам відреставрував”.
Чотири з п’яти скляних вітражів ще мають дерев’яні рами. Олег Хромченко каже, аби зберегти скляні вироби, потрібно замінити всі дерев’яні рами на металеві.
