11 серпня виповнилось 40 днів із того часу, коли передчасно в результаті нещасного випадку (ураження електрострумом) загинула 50-річна жителька с.Гладковичів Коростенського району, гарна господиня, турботлива й кохана мама, любляча донька й сестра Галина Василівна Моргун (06.06.1974 – 04.07.2024).
У день похорону колишньої працівниці КП «Овруч» – чудової майстрині, вмілого перукаря – рідні, односельці, друзі, однокласники в один голос із сумом говорили: «Як же несправедливо поступив Господь, забравши нашу рідну до себе…», «Чому так трапилось саме з Галиною?», «Вона не могла без роботи й померла, працюючи…»
Того дня Галина Василівна, як і переважна більшість справжніх господинь, котрі проживають у селі, вирішила покосити траву на власному подвір’ї. Проживала вона на вулиці Центральній, 42. Електрокосарку жінка міряла придбати для власних потреб давно. Втілити свою мірю їй вдалося. Того трагічного ранку ніщо не віщувало біди. Жінка, виконавши комплекс звичних господарських робіт у хаті й на подвір’ї, вирішила позбавитись і від трави, що швидко заплела подвір’я після рясних літніх дощів. Як так вийшло, що пішло не так – не відомо, але під час косіння трави жінку вразило струмом і вона, на превеликий жаль, загинула на власному обійсті.
На місце події прибули працівники поліції та карета «швидкої» допомоги з Овруча, фахівці якої нічим, на жаль, уже допомогти не змогли, констатуючи смерть жінки в результаті ураження струмом.
«Галина була вправною господинею, перукарем і дуже хорошою людиною…»
Про пані Галину в селі згадують лише позитивно. Жила вона у власному будинку, тримала господарство, обробляла город. У Гладковичах живе і її мама. Має жінка й доньку Дарину, котра з родиною проживає у Хмельницькому, в Овручі проживає її рідня сестра Тетяна.
Гарно про покійну згадує подруга й колишня колега по роботі Оксана Романенко. Ось що вона розповіла під час телефонної розмови з журналістом газети «Субота».
— Галину знаю давно, — розпочала нашу розмову жінка. – Вона – дуже трудолюбива, відповідальна, вправна господиня, любила, щоб все було в порядку, охайно, і з толком. Я з нею працювала охоронцем на КП «Овруч». До цього Галина трудилася на складі в лісництві в с. Бережесті… Вона з тих жінок, котрі що не візьмуть до рук, відразу втілюють у життя. Любила дуже в’язати, освоїла й плетення кошелів із пластикової стрічки та лози… А ще вона була відмінним перукарем. До неї чи не все село ходило робити собі зачіски!.. У неї були «золоті» руки! Всьому любила давати лад. А справжньою віддушиною жінка вважала «тихе» полювання і збирання ягід, і знала точно, що рівних у збиранні дарів лісу їй у селі немає!
«Машина, якою возили людей по ягоди, того дня, коли сталася біда, зламалася…»
Журналісту «Суботи» вдалося поспілкуватися й з рідною сестрою Галини Василівни Тетяною Денисовою. Ось що вона розповіла:
— Ми жили дуже дружно й мирно з сестрою, — розповіла пані Тетяна. – Будували нам будинок, вона з чоловіком мені допомагали, садили картоплю разом один одному, батькам допомагали також. В школі вона навчалася посередньо. Після закінчення школи в Гладковичах Галя закінчила курси перукарів і працювала років з 10 в Овручі в перукарні. У 2012 році вона розлучилась із чоловіком, і з того часу в неї в житті сталися переміни, і всі справи вона почала вирішувати самостійно. Виховувала доньку Дарину, котра отримала вищу освіту в Рівному, а нині проживає з родиною в Хмельницькому. Ми часто з сестрою говорили по телефону, радилися, що робити кожного дня, планували свій тиждень спільно. У молодості часто збиралися в батьків, спілкувалися, грали в карти… У нас були різні характери, але ми все рівно уміли знаходити спільну мову й мирно й гарно жити й лагодити між собою. Вона завжди ділилася з нами про свої плани, консультувалася. Вона озвучувала не раз, що хоче придбати електрокосу, щоб косити траву на подвір’ї. Мій чоловік Олександр її відговорював, мовляв вона тобі не потрібна, купи краще бензокосу, вона безпечніша в користуванні. Всі разом із Галею ми бачилися на її 50-річчі. Вона дуже гарно приготувалася, бо любила кулінарію. Нас, коли ми були молодшими, часто запрошували готувати на весілля та випускні вечори в Гладковичах, Шоломки, Словечне, Рудо, Першотравневе. Ми приїхали, привітали, гарно посиділи, поговорили. Галя незабаром назбирала ягід і придбала велосипед. Затим пізніше хотіла купити нову пральну машину-автомат, але вирішила поповнити своє господарство саме електрокосою… Того гіркого дня, 4 липня, машина, якою возили бажаючих із села по ягоди в ліс, зламалася. Галина й вирішила вранці випробувати вперше свою покупку… Її відговорював і знайомий, мовляв, я покошу сам пізніше, та вона чомусь не послухала його. Поховали Галину на кладовищі в рідних Гладковичах, неподалік від батька, котрий помер 10 років тому…
Кума покійної Олена Василівна Прохоренко не йме віри, як так горе могло статися, адже жінку знає більше 20 років.
— Галя дуже порядна й добра жінка, вона щира, привітна, не скупа, ніколи ні з ким не сварилася, — повідала пані Олена. – А яка господиня була! Вона любила випікати, гарно вишивала, працювала колись в Овручі перукарем, робила і чоловічі, і жіночі стрижки… Дуже шкода, що так передчасно завершився земний шлях моєї дорогої куми… Царство їй небесне, вічний спокій її багатій на добрі справи душі…
Керівник КП «Овруч» Анатолій Дуб також з позитивної сторони характеризує колишню підлеглу. Він, зокрема, зауважив: «Пані Галина дійсно працювала у нас на підприємстві близько двох років охоронцем. Жодних зауважень до неї, як до працівниці у мене не було. Вона запам’яталась компанійською, відповідальною, дисциплінованою людиною. Вічна їй пам’ять».
Голова Гладковицької громади Микола Буховець про покійну нічого поганого також пригадати не зміг. «Нормальна жінка, жила в нашому селі, господарювала, працювала, ніяких зауважень і скарг ніколи на неї від односельців до сільради не надходило. Така доля, так вирішив очевидно Всевишній. Працювала і під час роботи (косіння трави) на власному подвір’ї й загинула… Світла пам’ять і співчуття рідним та близьким».
Теплі спогади про однокласницю Галину залишилися й у її однокласників по Гладковицькій школі, яку вона закінчила 1991 року.
Однокласник Олександр, зокрема, повідомив, що Галина під час навчання у школі була активною, веселою, старанною. Завжди брала участь у всіх заходах у школі, ми всі її любили, дружили й поважали. Важко повірити в те, що нашої Галинки тепер немає серед нас… Така, очевидно, воля Всевишнього… Це дуже важка втрата як для всіх рідних, так і для всіх нас…
«Смерть жінки, на жаль, була миттєвою… Ми нічим не змогли їй допомогти…»
Журналісту «Суботи» вдалося поспілкуватися й з фельдшером екстреної медичної допомоги і медицини катастроф Овруча Юлією Редчиць, котра того злощасного дня виїжджала на цей виклик до Гладковичів. Ось що вона розповіла:
— На лінію «швидкої» допомоги «103» виклик поступив 4 липня, о 7.25. Через 7 хвилин ми вже були на місці нещасного випадку. Жінка, на жаль, вже лежала без ознак життя. Напередодні був дощ, трава ще була мокра. Вона була взута у капці, які в результаті летального удару електрострумом, були зняті з її ніг. Жодних опіків при огляді тіла покійної виявлено не було. Як розповіла її мама Марія, донька напередодні придбала електрокосарку, назбиравши грошей із продажу ягід (чорниць) і вирішила її випробувати на ділі. Вона взяла подовжувач і увімкнула його до літньої кухні, щоб захопити увесь двір. Але не звернула уваги на те, що частина дроту була оголеною. Половину двору вона встигла скосити, а потім, очевидно, наступила на ту оголену ділянку переноски й сталося непоправне…Я точно не знаю. Смерть ми констатували на місці… Коли приїхали на місце події, жінка лежала поблизу будинку, на подвір’ї без ознак життя, капці лежали поряд, ноги були голі, без взуття, під голову їй поклали подушку, вона була вся мокра…»
— Що ж відбувається з людиною при ураженні електричним струмом?, — цікавлюся в Юлії Георгіївни.
— Ураження електрострумом має декілька стадій: легка електротравма — судомне скорочення м’язів без втрати свідомості; електротравма середньої важкості — судомне скорочення м’язів і втрата свідомості, ЕКГ в нормі; тяжка електротравма — втрата свідомості і порушення серцевої і дихальної діяльності; украй тяжка електротравма — клінічна смерть.
Основні причини смерті при ударі струмом — це зупинка дихання і зупинка серця. Після сильного удару струмом, якщо людина виживе, можливий розвиток ускладнень з боку серцево-судинної, центральної нервової системи, порушення зору, слуху та інше.
— А який струм вбиває людину?
— 10 мА — фізично відчутний струм; 15 мА — струм невідпускання, коли ви не можете розтиснути пальці; 100 мА — смертельний струм.
Електричний струм негативно впливає в першу чергу на серцево-судинну систему, а саме – може викликати порушення ритму серця та його провідності.
Інформацію за фактом загибелі жінки підтвердили й у відділі комунікації ГУНП в Житомирській області. Зокрема у поліції повідомили: «4 липня до відділу поліції №1 (Овруч) Коростенського рай управління Нацполіції надійшло повідомлення від медиків про загибель людини внаслідок удару електрострумом. Попередньо було встановлено, що жителька с.Гладковичів, 1974 року народження, за допомогою електрокоси скошувала траву на власному господарстві. Під час робіт барабан коси намотав електропровід, пошкодивши його, в результаті чого жінку вдарило електрострумом.
Подію було кваліфіковано за частиною 115 Кримінального кодексу України з позначкою «Нещасний випадок».
«Нехтувати правилами енергобезпеки не можна…»
Досвідчений електрик Володимир Зубков повідомив, що щороку в Україні від ураження струмом в Україні гине близько двох тисяч людей. Небезпека ураження струмом може чекати людину як вдома, так і на вулиці. Виявити пошкоджений або оголений провід, що перебуває під напругою дуже важко – ні за звуком, ні за запахом, ні візуально провід під напругою не відрізняється від того, який не задивлений у мережі.
Тому, життєвонеобхідно пам’ятати й дотримуватись правил енергобезпеки, щоб уникнути травматизму й летальних випадків. За словами пана Володимира, на те, щоб врятувати людину, яку ударило струмом, є всього 4 хвилини.
«Донька встигла викосити половину двору, а потім я почула лише крик…»
Мама покійної 76-річна пані Марія, не стримуючи сліз розповіла, що вона відговорювала доньку косити саме того ранку, бо напередодні йшов дощ, все ще на вулиці було мокрим, але вона дуже хотіла випробувати нову електрокосарку, про яку міряла давно.
— Половину двору вона викосила, а потім я почула якийсь крик, вийшла з хати й побачила, що донька вже лежала на подвір’ї… Це велика й непоправна втрата і біда для всіх нас. Мою дорогу кровиночку дуже любили ми всі, ніхто поганого слова про неї сказати в селі не може… Дуже шкода й боляче, серце розривається на шматки від такої втрати…, — констатувала мама покійної.
Життя дуже коротке й непередбачуване. Люди поспішають жити, робити добрі справи, господарювати. Але варто не забувати й про власну безпеку й правила поводження із електроприладами, бо вони, як бачимо, на жаль, також не терплять недбалого ставлення, даруючи неприємні й трагічні моменти в житті. Бережіть себе!
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Богдан Лісовський
