У Бердичеві вже 29 місяців живуть надією та тривогою: родина і друзі продовжують розшукувати 27-річного військовослужбовця 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Артема Зайця, який зник безвісти 15 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Востаннє воїна бачили поблизу Новомихайлівки Покровського району — після того зв’язок із ним обірвався.
Троюрідна сестра Артема, Вікторія Поліщук, говорить, що родина не припиняє пошуків жодного дня. Кожне фото зі списків військовополонених, кожна інформація з баз чи чатів — це шанс, за який вони тримаються обома руками.
Дитинство, характер і шлях у військо
Артем народився у Бердичеві та виріс у селі Іванківці. Був єдиною дитиною в сім’ї, оточений турботою та любов’ю. Проте у 19 років пережив потрясіння — втратив обох батьків і змушений був швидко подорослішати.
Друзі згадують його як відкритого, щирого, надійного хлопця з потужним характером, який ніколи не відмовляв у допомозі. Артем захоплювався спортом — особливо футболом і волейболом — та обожнював музику.
«Артем — це сила і енергія. Його завжди було багато: у грі, у дружбі, у житті. Він стрибає за м’ячем, як пантера, сміється голосно і грає музику так, що її чути на півсела. Дуже світла людина», — згадує друг військового Артем Верезумський.
Служба і зникнення
На службу Артем став у 24 роки — прийшов за повісткою. Проходив навчання у Великій Британії, після якого коротко побачився з рідними та був переведений до 79-ї ДШБ. За день до свого зникнення відзначив 25-й день народження.
Остання розмова з родиною відбулася в ніч з 13 на 14 червня. Вранці він вирушив у бій. Далі — тиша.
15 червня 2023 року його офіційно внесли до списку зниклих безвісти.
Пошуки, ДНК та слабкі ниточки надії
Для встановлення родинних зв’язків Вікторія передала все можливе: зубну щітку, особисті речі, навіть збережену з дитинства пуповину — адже батьків у Артема немає, і це ускладнює генетичні процедури.
У листопаді 2023 року з’явився важливий натяк на те, що Артем міг потрапити в полон: про нього згадував один зі звільнених українських військових. Також підтверджено полон побратима Олександра Романюка, з яким Артем був на позиціях. Для родини це — додатковий промінь надії.
Голос рідних і громадська підтримка
Вікторія щонеділі виходить на акцію підтримки полонених і зниклих у центрі Бердичева. Разом з іншими родинами вони намагаються не дати історіям захисників зникнути зі сторінок реальності.
«Удома на Артема чекають усі: бабусі Домініка й Марічка, тітка Марина, друзі, близькі. Ми не втрачаємо віри. Щодня молимося про одне: почути його голос і слова — “Я живий, я повернувся”», — говорить Вікторія.
