Більшість з нас нещодавно бачила матеріал Суспільного:Житомир про виселення внутрішньо переміщених осіб з приміщення лікарні. Наразі конфлікт не вичерпався, і до мене звертаються люди з проханням пояснити суть подій та пропозиціми допомогти людям у складномі становищі. Тому вважаю необхідним розкласти деякі нюанси по полицях.
ПЕРШЕ
З наявної інформації випливає, що в 2023-му році (на початок ремонту приміщення) відповідальні особи не мали точного уявлення та не розробили чіткий механізм надання прихистку людям в “червоній лікарні”.
У цьому можна переконатися з коментаря селищного голови Столярчука Суспільному 6 березня (наступного дня після публікації матеріалу). Цей коментар доданий нижче в тому ж матеріалі “У Хорошеві на Житомирщині переселенку виселили із гуртожитку для ВПО: що сталося”. Там дослівно сказано таке (ФОТО 2):
Журналісти Суспільного запитали селищного голову, чому за понад пів року після відкриття гуртожитку лишається невирішеним питання зміни статусу будівлі, яке дозволило б знизити тарифи на електрику для мешканців гуртожитку.
“Ми зараз спробуємо його оформити, як місце тимчасового проживання. Ми вивчали це питання і з’ясували: якщо ми його переоформимо в житлову забудову, то це житло треба буде надати людям, які в нас стоять у нашій кооперативній черзі. У ній стоять понад 250 наших людей, в тому числі, і учасники АТО, і ті, хто має право на першочергову чергу. Щоб переоформити, треба зробити проєктно-кошторисну документацію і коштуватиме вона більше 100 тисяч гривень. Ми це питання обговорили з Житомирською ОВА, вони сказали, що дадуть нам консультативну допомогу. Ми будемо підселяти туди людей і оформлювати будівлю цього гуртожитку як місце тимчасового проживання переселенців. Це дозволить зменшити тариф на оплату енергоносіїв і встановити його на рівні як для населення. Але до цього треба зробити документацію, будівельні роботи, експертизи — все це коштом громади. Питання ще в одному: якщо ми зробимо місце тимчасового проживання, то воно має перейти в підпорядкування обласної адміністрації, і тут треба теж подумати, як це буде, адже кошти ми будемо вкладати в цю будівлю свої”, — поінформував Володимир Столярчук.
Незрозуміло, чому питання вивчають тільки зараз. Але завдяки цій невизначеності переселенці, яких заселяли в гуртожиток минулого року, виявилися, м’яко кажучи, ошуканими. Не лише вони, а й люди, що допомагали з ремонтом приміщення, постійно чули запевнення, що згодом люди, які заселялися до кімнат, зможуть одержати їх у власність. Цих людей мотивували долучатися фінансово до ремонту тим, що вони фактично вкладаються у власне житло (у них на руках залишаються платіжки за придбані матеріали для ремонту). Також їм обіцяли компенсацію витрат. А тут місце влада з’ясувала, що їм в чергу після 250 людей доведеться ставати.
Взимку ж ці три сім’ї переселенців змушені були покинути гуртожиток через труднощі з опаленням. І тепер, коли питання з можливим отриманням житла зайшло в глухий кут, вони виявилися просто непотрібні нікому. Тобто фактично ними минулого року скористалися для красивої картинки перед відеокамерами.
Зараз же керівництво селищної ради каже, що це особистий конфлікт переселенців з керівництвом Благодійного фонду “Валькірія”, якому приміщення “червоної лікарні” передане в оренду. Але це схоже на банальну спробу вмити руки після недолугих обіцянок. Річ у тім, що БФ “Валькірія” для ведення діяльності має один єдиний КВЕД – 88.99: “Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у.”. Цей пункт дає змогу Фонду надавати тимчасовий прихисток для переселенців, але аж ніяк не забезпечувати людей власним житлом. Тому обіцянки про отримання у власність кімнат у гуртожитку лежать на плечах місцевої влади, в чиїй виключній компетенції є вирішення питання права власності на це приміщення…
ДРУГЕ
Як відомо, 10 днів тому після до гуртожитку поселили 20 людей, які, за словами директорки Фонду “Валькірія” Ірини Лук’янчук, “раді будь-якому житлу”. Тож під попереднім матеріалом про ситуацію в гуртожитку досить дивним виглядає коментар, залишений через кілька днів: “Молода сім’я ВПО зніме житло. Люди, допоможіть виїхати з цього дурдому (лікарні), де в приміщенні дуже холодно”. (ФОТО 3) Що ж там таке?
А ситуація така. Оті 20 переселенців, за їхніми словами, в Андрушівці тривалий час проживали в приміщенні навчального закладу, де почався ремонт, і необхідно було звільнити приміщення. За словами людей, представники соціальних служб в Андрушівці показали їм 4-поверхову білу будівлю зі зручностями (за 15 хвилин їзди від Житомира), куди їх збиралися відправити. А насправді вони ж потрапили до “червоної лікарні”, де наші ВПО відразу стикнулися з масою труднощів. Одним довелося власноручно ладнати двері до кімнат, де їх просто не було, а іншим – іти на згарище біля лікарні, аби діставити звідтіля обгорілі залишки деревини, щоб запалити буржуйки. І оте паління згарками тривало цілий тиждень, поки до гуртожитку підвезли дрова. (ФОТО 4)
Але це опалення буржуйками наразі (за нинішньої температури за вікном) вирішує питання лише в деяких кімнатах. В інших – гріються електроприладами за згаданим тарифом – понад 8 грн. за кіловат (поки приміщення перебуває в структурі лікарні).
Водночас мешканців гуртожитку поселяли на підставі укладання договору з Фондом (ФОТО 5). Вибачайте за свою оцінку, але він юридично недолугий. Що це за “передання квартири в оренду по вулиці Древлянській, 35”? Там якийсь номер кімнаті можна встановити чи описати її площу, щоб зрозуміти, що отримує орендар? Що це за зобов’язання оплати за світло, водопостачання, водовідведення, вивіз сміття? Це орендодавець на власний розсуд вирішуватиме, кому скільки заплатити? Бо одні гріються буржуйками, інші – конвекторами (водночас електроплитами користуються всі). А лічильник то ж один на всіх! В договорі нема термінів попередження про можливе виселення, зате вказано, що вживання алкоголю заборонено. Я не дивуюсь, якщо схожі договори укладалися з людьми рік тому, тож зараз вони не можуть довести поліції свої права.
Вибачте, але в цій ситуації виглядає, що до людей ставляться, ніби до кріпаків. Робіть все, як пан скаже, а у пана зобов’язань – нуль. Людей наче ізолюють від зовнішнього світу, інакше б на воротах гуртожитку не висіли б замки з ціпками (ФОТО 1).
Хто тут чого боїться? Аби пересічний хорошівець не зміг зайти в приміщення та подивитись, в яких чудових умовах живуть переселенці, що демонструвалось на окремих кадрах у відеосюжетах?
Думаю, саме через такі умови майже всі мешканці гуртожитку зараз хочуть виїхати звідтіля, проте в чужому населеному пункті не мають контактів та можливостей, аби знайти варіанти можливої оренди житла.
ТРЕТЄ
Особисто я з повагою ставлюся до будь-якої роботи волонтерів, благодійників, представників місцевої влади, хто долучився до відновлення гуртожитку в “червоній лікарні”, але вважаю, що через 2 роки після початку повномасштабного вторгнення Росії якість допомоги переселенцям має надаватися вже на іншому рівні, а не бути в режимі “аби де притулити”. Якщо зараз людям надають прихисток, то батьки в ньому не повинні класти спати дітей, одягненими в шапки та куртки, а потім ловити мишей на їхніх ліжечках. І соціальна реабілітація та контакт з людьми має бути на іншому рівні.
Так, ці переселенці не такого соціального рівня, щоб відразу бути зразковими мешканцями нашої громади. Але вони ж вимушено покинули свої домівки, вирішивши залишитися на боці України, і не перетворилися у прифронтових районах на “ждунів”, які чекають приходу “рускава міра”. Хоча б це вже варте поваги та гідного ставлення!
Тож зі свого боку просив би всіх, хто читає даний допис і має змогу, долучитися до допомоги даним людям, зокрема житлом (можете писати в коментарях до допису). Якщо ми не згадуємо квартири в Хорошеві, то в наших селах є купа хат “пусток” в нормальному стані, куди б власники могли за якусь невелику орендну плату прийняти цих внутрішньо переміщених осіб.
А в гуртожитку “червоної лікарні” відповідальні особи мають розібратися, на яких принципах він все-таки функціонуватиме, щоб не заводити в оману людей гарною картинкою в новинах та обіцянками отримання власного житла.
Допис із соцмережі Фейсбук Сергія Сиваченка
