Протягом багатьох століть радомисляни, як і нині, полюбляли купатися в річці. Однак в давнину купатися в межах міста вважалося непристойним, не існувало ніяких купальних костюмів, а купалися зовсім голяком. Відтак для масового купання вибирали різні місця: чоловіки і жінки купалися окремо на чималій відстані одне від одного, тому купальні огороджували плотом, а у воді кілками. Тож не дивно, що на Україні з тих часів вцілів жарт: «А де ви мієтесь? Літом – у ставку! А зимою? А скільки тієї зими !?» Із спогадів радомислянина, юриста Максима Карбовського: «Судову владу в місті здійснювали мирові судді та з’їзд мирових суддів, головою якого був Полянський. Він полюбляв кататися на човні Микою або Тетеревом та підглядати через бінокль за жінками, що купалися окремо і зовсім роздягнені, як, до речі, і чоловіки».
Листівка із всіх видових радомисльських поштових листівок унікальна, хоча всі видові листівки мають певну історичну зацікавленість. На листівці зображено панораму старого,доброго Радомисля. Створене на зламі ХІХ-ХХ століть середмістя відзначається довершеною композицією, виразною забудовою. Надзвичайно цікаві і мальовничі береги Тетерева біля Радомисля. В передмісті річка робить різкий поворот, майже під прямим кутом, що утворює велику швидкість течії.
На передньому плані листівки незвична залізна споруда – це жіноча купальня. Чому залізна? Тому що деревяні купальні споруди зносила весняна повінь. З приходом весни в Радомисль приходила і велика вода – розливався Тетерів. В той час теж траплялися природні аномалії- велика повінь ставалася і літом. Ось що сповіщала україномовна газета «Рада» від 07.07.1911 року, яка виходила в місті Києві (Національна наукова історична бібліотека України ім. В.І.Вернадського): «Радомисль. Надзвичайний розлив р. Тетерів, який стався від проливних дощів. Повінь була більша ніж весною. Пропало багато скошенного сіна». Сповіщала газета «Радомыслянинъ», 14 червня 1912 р.: «Ливень. Вчера в 12 часов дня по городу пронёсся ливень, продолжавшийся недолго и не причинивший значительного вреда. За последнее время дожди и ливни почти не прекращаются». Були часи, коли вся місцевість систематично опинялась під водою. Втім, жителям Рудні не звикати до великих затоплень. Сотні людей мусили страждати через повені.
В той час примхливі жінки чиновників, поміщиків, військових, курортників вважали непристойним оголятися перед жінками із простого люду. Вишукані пані і думки не допускали, бо вважали себе «елітою» міста і повіту, так звана «голуба кров». Шляхетні панянки надзвичайно вродливі – на лицях було видно дворянство. Жінки вважали, що бути бездоганною і здоровою треба уміти. Якщо у жінки гарне обличчя, це ще не означає, що у неї ангельський характер. Хоча Господь при бажанні надає небесну красу і селянці, зайнятій хатніми роботами. Вельможні пані ймовірно не знали українського прислів’я: «Соромно не тому, у кого видно, а кому показати нема чого, а якщо є що показати – то гріх те приховувати».
Кмітливий комерсант Лейба Ліберман для шляхетних панянок спорудив жіночу купальню, щоб вже ніхто не міг спостерігати за їхніми білосніжними тілами. Дерев’яні східці вели в купальню, всередині – кабінки з лавами. В приміщенні вишукані красуні окремо одна від одної перевдягалися в білі, довгі сорочки, по груди плескалися у воді скільки бажали. Така послуга коштувала 15 копійок сріблом, на той час чималі кошти. Саме стільки заробляв робітник за день тяжкої праці в каменотесній майстерні «Ліва і Бузетті», італійських підданих в місті Радомислі. Місцевий комерсант Ліберман мав чималий зиск в теплу пору року, не роблячи ніяких витрат. Частенько навідувалися і артистки місцевого театру, за походженням відносилися до міщанок, та всенародна любов підвищувала їх соціальний статус. Звісно, всякі забаганки привабливих жінок оплачували їх чоловіки і доволі забезпечені коханці. Слід відмітити, до купальні приїздили жінки з усього Радомисльського повіту на фаетонах і бричках, місцеві панянки користувалися послугами візників. Жінки, що купалися в купальнях були різних віросповідань: християнки, католички, лютеранки, окрім єврейських жінок іудейської віри. В спекотні дні жінки купалися декілька разів на день, якщо це можна назвати купанням. Та жінкам таке купання приносило задоволення, радість і безтурботність. Таким чином, панянки ставали більш цивілізованими в цьому питанні. Варто відзначити, що в містечках Радомисльського повіту: Коростишів, Брусилів, Малин, Чоповичі, Чорнобиль жіночих купалень не існувало, майбуть тому, що на той час в тих містечках не знайшлося кмітливого підприємця.
На початку травня 1918 року відбулася подія, що вплинула на всю подальшу долю відпочивальників. Німецькі окупанти з армії кайзера Вільгельма, в складі 550 солдатів і офіцерів зайняли місто, військовий гарнізон розташовувався в будівлях, де донедавна знаходилась школа № 5. Їхню увагу привернула жіноча купальня, ця місцина майбуть їм нагадувала рідну Німеччину. З точки зору логістики (як тепер прийнято казати)- це було чудове місце. Солдати розчистили пісчаний берег, облаштували парасольки від сонця, лавки, кабінки для переодягання. Прагматичні вояки купалися в довжелезних трусах по коліна, чорного і коричневого кольору. Вже в радянський час їх по пролетарській простоті охрестили «сімейними» трусами. Німці принесли радомислянам європейську моду на відкриті пляжі. І того ж літа завирувало пляжне життя, яке прищепили місцевим жителям. Згодом до влади прийшли більшовики, пролетаріям теж прийшла до смаку така форма літньго відпочинку на воді. Відтоді щоліта береги заповнювали пляжники – цю місцевість добре пам’ятають радомишляни, яка мала в радянський час назву «Дитячий пляж». Недарма кажуть, що історія розвивається за спіраллю і має звичку повторюватися. Щоправда, за другим разом здебільшого у вигляді фарсу.
Важко уявити, що колись в річці Тетерів вода була прозора, можна сказати, кришталева. Ще при моїй пам’яті, років п’ятдесят тому, річка була глибока, вода швидко бігла, що зносило сміливців які наважувалися перепливти. А скільки водоворотів було! Глибокі ями в багатьох місцях, що і дна не дістати, а вода в них холодна як ніж; зразу ногу зводило. Півстоліття – незначний часовий відрізок не лише для історичних, а й для природних змін. За останні десятиріччя річка Тетерів безнадійно обміліла прямо на очах сучасників. Ось уже зараз малі діти по-коліно переходять через Тетерів з Рудні до Миргорода. Купатися в річці небезпечно для здоров’я.
Олександр Пирогов
м. Радомишль
Фото із архіву автора
