Росіяни – це класичні зомбі.
У кожного психіатра є свої запобіжні заходи. Стандартна норма – пацієнт не повинен наближатися до лікаря, ближче ніж на пів метра. Психіатрія – це більше мистецтво, ніж наука. Крім стандартних дій, має бути інтуїція. Треба усвідомлювати, в якому напрямку краще рухатися – фармакологічному, психотерапевтичному, фізіотерапевтичному. Якщо не розумієш, результат буде формальний.
За рік після закінчення інституту став головним спеціалістом із наркології Південної залізниці. Доручили організувати наркологічну службу – 19 кабінетів. На перших у Радянському Союзі зборах психіатрів і наркологів запропонував 3 відсотки коштів від продажу алкоголю спрямовувати на боротьбу з наслідками вживання. Мене звинуватили мало не в економічній диверсії.
Якось до хірурга прийшов п’яний чоловік і я на прохання лікаря зафіксував це в картці. Ще був Радянський Союз – чолов’ягу поперли з роботи. За три дні повернувся помститися. Зайшов до кабінету, зачинив двері на ключ. Засунув руку в кишеню й посунув на мене. Я використав еріксонівський гіпноз – швидке навіювання. Наказав вийти в коридор, він послухався.
На початку 1990-х було багато пацієнтів після Кашпіровського. Люди чекали від телесеансів полегшення, а ставало ще гірше. Поступово набив руку: трохи фармакології плюс гіпнотерапія – і стан покращувався.
Щоб стати добрим психіатром, потрібно мати почуття емпатії. Не просто виконувати протоколи, а ще й відчувати людину. Цього не вчать. Уміння співпереживати – це здатність від народження, як музичний слух. Психіатр повинен працювати одразу за трьома напрямками: психіатрія, наркологія, психотерапія. Не лише лікувати таблетками, а й опановувати нові методи. Нині популярна фізіотерапія. Наприклад, ультрафіолетове опромінення крові. У вену вводять спеціальний зонд – і по ньому передається ультрафіолет. Методику розробила Харківська кафедра наркології.
Гіпноз діє на всіх. А розмови про те, що на когось він не впливає, з’являються від нерозуміння суті лікування. Просто з кимось треба більше повозитися. Онлайн-сеанси теж проводжу. Але перший таки має бути з безпосереднім контактом.
Жінок лікувати важче. Чоловіки завжди шукають логічний ланцюжок, а для жінок слово має нести емоційне забарвлення. Вона може погодитися з тобою в кабінеті. Але вийшла надвір, настрій змінився – і вся логіка коту під хвіст.
Нетерплячість ускладнює лікування. Пацієнт починає приймати ліки, отримує короткочасний ефект і припиняє вживати препарати. Це стосується не тільки наркоманів. А за п’ять-шість місяців хвороба повертається, пацієнтів приводять у тяжкому стані. Під час роботи в інтернаті для психохроніків бачив увесь зріз психіатрії. Брав участь у судових справах, якими раніше ніхто не займався. Було багато молодих хлопців – шизофреніків та епілептиків. Один тричі вколов собі саморобний наркотик і отримав повний параліч. Лише одна рука працювала. Родичі відмовилися від нього, здали до інтернату. Розмовляти він не міг. Спілкувалися з ним так: я запитував, а він пальцем на ноутбуці набирав відповідь.
Подобається лікувати гострий стрес. Підліток узяв дідову машину й повіз дівчину в кафе. Виходять – авто немає. Хлопець так розхвилювався, що перестав говорити. Я застосував гіпноз. Коли він заговорив, родичі були вражені. Ставалися й невдачі під час роботи. У пацієнта 15 років опійного стажу. Лікую й розумію, що ефект – тимчасовий. Минає шість місяців – усе спочатку. Препарати допомагають позбутися ломки. Але поведінкової програми не зупиняють: людина все одно хоче бути залежна.
Є такий показник – кількість самогубств на 100 тисяч населення. Вважається: якщо він вищий за 16, то йдеться про порушення психічного здоров’я нації. У Європі цей показник коливається від 9 до 14, в Україні – 30. Ці цифри озвучують на з’їздах психіатрів і наркологів. Але загальнонаціональної програми психічного здоров’я нації досі немає.
У Європі психіатрію завжди вважали елітною професією. У Радянському Союзі вона була концентрацією негативу. Мені пропонували роботу в органах, я лагідно відмовився. Конкретно нічого не говорили, але на той час уже знав усі їхні методи. Сироватки правди існують. І наркотики колють, щоб людей привести в потрібний стан.
У світі психіатрія розвивається постійно. Фармацевтична промисловість сильно рвонула вперед, практично перемогли хворобу Альцгеймера. Окрім приймання препаратів, застосовують соціальні методи: призначення опікунів, спеціальні установи, де люди можуть певний час перебувати. За кордоном цей напрямок розвивається, а в Україні нічого немає.
Не всі нововведення у психіатрії прижилися. Наприклад, до 1960-х використовували метод лоботомії. Лобові частки мозку відсікали хірургічним шляхом – і в людини минали шизофренічні розлади. Але вона втрачала емоційність, була, як робот. Встигли наробити тисяч 50 таких операцій. Потім зібрали статистику й відмовилися. Інсулінові коми теж заборонили, хоча свого часу давали хороший результат. Та переносилися важко, деякі пацієнти помирали. Лікування електрошоком заборонили наприкінці 1970-х. Переважно так лікували шизофреніків. Людина отримувала розряд, піна з рота – важко було дивитися. Але шизофренія минала через 20–30 сеансів. Навіть методички були, як правильно їх проводити. Після того як з’явилися ефективні фармпрепарати, відмовилися від цього методу.
Основний мій інструмент не гіпноз, а психотерапія – вплив словом. А головне відкриття – формула душі. У нас досі не прийнято на цю тему говорити. Душа була віддана на відкуп релігії. А я хочу, щоб стала загальнолюдським поняттям. Душа – це інформація, накопичена за весь період життя, пропущена через наші органи почуттів. Усе те, що ми проживаємо, на що витрачаємо емоції. Так би мовити, інформаційні зразки нашого світу. Смерті як такої не існує, є просто перехід енергії з одного виду до іншого. За великим рахунком ми біологічні роботи. Наш геном – повністю штучна річ. У ньому 25,5 тисячі генів. А працює всього 1 відсоток – 255. Що робить решта, не уявляємо.
Вилікувати від пияцтва, щоб людина пила й уміла зупинятися, не можна. Для профілактики тютюнокуріння існує метод короткочасних інтервенцій. Потрібно швидко й інтенсивно розповісти про шкоду куріння. Якось часу не було – йшов потік пацієнтів. І я вигадав трюк: просив показати якою рукою людина курить. Клав долоню на стіл і легко бив кулаком по тих двох пальцях, якими тримають цигарку. Було не так боляче, як несподівано. Пацієнти висмикували руку: “Що ви робите?” Відповідав: це щеплення від тютюну. Після цього багато хто кидав цю звичку.
Нині в медицині на першому місці – обстеження, рентгени, МРТ. І тільки потім думка лікаря та контакт із пацієнтом. У результаті медпрацівники звертають більше уваги на аналізи, ніж на стан пацієнта. Відбувається формалізація медичної допомоги. Наприклад, з’явився робот-хірург Да Вінчі. Лікар лише спостерігає за ним на екрані. Тобто роль спеціаліста в медицині зменшується все більше.
Будь-який детектор брехні дає оцінку стану лише на момент дослідження. Минає пів години – й результати можуть бути абсолютно інші. В Україні спеціалісти, які виконують складні види робіт – зокрема водії, кранівники, газозварники, – мають обов’язково отримати сертифікати про обстеження у психіатра й нарколога. Вважаю, що люди при владі теж мають проходити таку експертизу.
У Путіна спостерігаються параноїдальні нахили останні 15 років. Те, що 80 відсотків росіян підтримують свого президента, означає психічне нездоров’я нації. Росіяни – це класичні зомбі. Знаю людей, яким довелося тікати з Російської Федерації. ФСБ ними щільно зацікавилося. Один – далекобійник, інший – цивільний льотчик. Вони говорили, що думають, а в оточення – скляні очі: “В Україні одні нацисти”. На росіян чекає усвідомлення, потім розчарування й обов’язково буде каяття. Це остання фаза. Як у німців – один в один. Після чого Росія піде в запій.
Нині більше звернень по психіатрії. Через обстріли, втрату близьких та евакуацію у людей сплеск стресових розладів, депресій. Найпоширеніші скарги – посилення психосоматики на тлі стресів – виразки, серцеві хвороби. Коли почалася війна, більше стали звертатися жінки. Чоловіки тягнуть до останнього. Найяскравіший приклад психосоматики – людина відвідує кардіологів, їй призначають лікування. Але продовжує хворіти. Приходить до мене – діагностую кардіоневроз. Проводжу 10 сеансів гіпнотерапії – і пацієнт здоровий.
Пік психічних захворювань і розладів іще попереду. Після закінчення військових дій три-чотири роки спостерігатимемо відлуння у вигляді неврозів. Є таке поняття – компенсаторні можливості тіла людини. Нині громадяни включають усі резерви, щоб компенсувати негативні емоції. Але вони не безмежні. У кожному разі буде зрив. Війна у В’єтнамі закінчилася давно, а ветеранські госпіталі у Сполучених Штатах функціонують досі. Тому варто вже тепер десь на заході України створювати реабілітаційні центри. Паралельно потрібно змінювати інформаційне середовище – дати людям надію. Це найкраща профілактика психічних розладів.
