Хто хоч раз їхав з Овруча до Коростеня не міг не звернути увагу на стійку обабіч дороги з гарними й добротними кошиками, домашньою сільгоспродукцією (пшениця, картопля, гарбузи, городина) місцевого 72-річного жителя-пенсіонера Василя Васильовича Цизенчука.
Цього трудолюбивого й порядного чоловіка, колишнього досвідченого водія Овруцької сільгосптехніки добре знають люди у селі та Овручі.
Ще б пак: він разом із коханою дружиною Ольгою Арсентіївною, котра багато років пропрацювала головним спеціалістом Пенсійного фонду колишнього Овруцького району, з ранньої весни й до пізньої осені обробляють 54 сотих городу (картопля, городина, гарбузи, пшениця), доглядають власний сад… Проживають у добротному будинку батьків пана Василя.
Сховавшись від пекучих променів травневого сонечка у затінок білокорих берізок, автор цих рядків охоче вирішив поспілкуватися про життя-буття, хобі, сімейні справи та уподобання в житті пана Василя.
— Ви родом із с. Потаповичі?, — розпочав непоспіхом нашу розмову.
— Так, звичайно, — відповів Василь Васильович. – Тут закінчив школу, а затим — ПТУ в Дружківці Донецької області, де проживав мій дядько. Вивчився на токаря. Відслужив у армії в Чехословаччині. Був водієм. Потім повернувся до рідного села і батьків, де знайшов свою долю й одружився. Разом із дружиною виростили й дали путівку в доросле життя двом дітям — сину Сергію, фінансисту ща освітою та доньці Марії, котра працює медиком. Нашу домівку часто радують і трійко найкращих онуків — Єгор, Давид, Артем.
— А коли почали виготовляти кошики?
— Відтоді, коли почали на літо з Овруча приїжджати до Потаповичів, вирішив займатися виготовленням кошиків. Це вже минуло десь років чотири. Оскільки ми з дружиною активно займаємося ще й сільським господарством, то нам були постійно потрібні зручні кошики. Батьківські вже давно вичерпали свій ресурс. Тоді я сам собі сказав: невже я не зможу зробити подібні. Слава Богу, ставки у нас в селі є, лоза росте і її всім вистачає, тому я охоче взявся до роботи: спочатку заготовив лозу, затим — ротанг — ленту для основи плетіння кошика.
— Багато виготовляєте кошиків за сезон?
— Близько сотні роблю точно. В селі увесь матеріал заготовляю, а на зиму займася плетінням кошиків в Овручі. В середньому на один кошик затрачаю від 3,5 до 4 метрів лози, з якої виготовляю каркас і зручну ручку. На виготовлення кошика йде день-два.
— Знаю, що цей процес не з легких?
— Так, це правда, але я вже призвичаївся. Маю спеціально виготовлений круг із гвіздків; заздалегідь прокип’ячую добре лозові прутики в окропі та обробляю парою, щоб вони добре гнулися до потрібної форми. Ретельно їх просушую близько місяця, а вже аж тоді починаю з ними працювати… Люблю, щоб мені не заважали, бо дуже зосереджуюсь на роботі, не хочу щоб відволікали… Всім, хто бажає, свої “витвори мистецтва” продаю по 150 гривень за кошик. Маю в колекції чисто білі та декілька комбінованих: чорно-білих кошиків.
— Маєте якісь правила в житті, девіз?
— Головне, щоб всі ми були живі і здорові, бо ви самі бачите, що зараз робиться в нашій багатостраждальній Україні. І в родині щоб завжди панували достаток, мир, злагода і любов, отоді й на душі буде легше, на повні груди…
Отак і минають сільські звичайні будні Василя Цизенчука: в праці, турботі, любові, гармонії з природою і людьми. Так краще, цікавіше, надійніше, незабутньо.
Джерело: Субота Онлайн
Автор: Богдан Лісовський
