У Новогуйвинській громаді на Житомирщині планують провести громадські слухання щодо закриття трьох навчальних закладів громади у селах Озерянка, Рудня Городище та Пряжів.
Директорка пряжевської гімназії Тетяна Демидюк розповіла Суспільному, що нині у її навчальному закладі навчається 67 дітей. Також у гімназії побудували укриття і для навчання дітей є всі умови.
“Транспорт, автобус — іноді це не зовсім підходить дітям чи батькам. А так навчаються діти в школі, яка знаходиться в селі. Якщо у селі є школа, то це село живе і батьки можуть будувати тут якісь плани на майбутнє”, — каже Тетяна Демидюк.
Двоє дітей Наталії Виноградової навчаються у Пряжевській гімназії, і ще одна дитина наступного року піде до першого класу. Наталія розповідає, що їздити до інших шкіл у Новогуйвинськ чи Сінгури буде незручно, як для батьків, так і для дітей. Під час зборів села, місцеві жителі ухвалили рішення про те, аби їхню школу не закривали.
“У нас дуже добрі вчителі і класи з невеликою кількістю учнів або навіть і менше. Наша школа нормальна та створює всі необхідні умови для навчання. Кухня, туалет — все сучасне”, — говорить Наталія Виноградова.
У гімназії, що знаходиться у селі Рудня Городище інформацію про проєкт рішення селищної ради щодо проведення громадських слухань дізнались із соціальних мереж. На сьогоднішній день в навчальному закладі навчаються не лише діти із Рудні, а також з трьох сусідніх сіл. Директорка руднє-городищенської гімназії Лілія Куликівська розповідає, що перед обговоренням можливого закриття шкіл, необхідно вирішити питання організації транспорту для дітей до інших навчальних закладів. Наразі відсутні шкільні автобуси для підвозу школярів до, наприклад, Троянова.
“Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то шкільний автобус, який обслуговував нашу територію, забрали для потреб ЗСУ. Пройшло практично два роки, а за цей час селищна рада не змогла забезпечити нам новий автобус. Ми отримали тимчасовий автобус у користування, але він є дуже застарілим і потребує постійного ремонту. Завтра ми знову будемо перевозити дітей на цьому автобусі, але це є лише тимчасовим рішенням”, — каже Лілія Куликівська.
Учні Озерянківської гімназії навчаються зараз у приміщенні колишньої сільської ради, оскільки їхній навчальний заклад не має власного укриття. Зокрема, син Наталії Леонової має інвалідність та вчиться інклюзивному класі. Жінка розповідає, що переїзд до іншої школи стане великим стресом для її сина, додавши, що хлопець не зможе швидко адаптуватись до нових однокласників та вчителів.
“Вчителі змогли знайти спільну мову, дитина розвивається і хоче ходити до школи, а перехід до нового навчального середовища стане вкрай важким. Дитина з особливостями лякається нових людей та нового середовища”, — говорить Наталія Леонова.
За словами директора озерянківської гімназії Миколи Сарафіна, в їхньому навчальному закладі працює 20 людей, і після закриття школи більшість з них втратить роботу.
“Куди підуть ці люди? Нам обіцяють працевлаштування, але очевидно, що на всіх не вистачить місць. Люди ж тут заробляють на шматок хліба. Зрозуміло, що втрата роботи – це біда в родину”, — каже Микола Сарафін.
Начальниця відділу освіти Новгуйвинської селищної ради Валентина Слінчук пояснює, що витрати на утримання одного учня в цих трьох гімназіях становлять приблизно вдвічі або навіть майже втричі більше, ніж у новогуйвинському чи сінгурівському ліцеях. Освітньої субвенції з державного бюджету для виплати зарплат вчителям не вистачає.
“Стаття 32 ЗУ “Про загальну середню освіту” передбачає, що ліквідація сільської школи можлива лише після року громадських обговорень і тільки за умови, що 80 відсотків батьків заявлять про те, що їх влаштовують сільські школи, то ніхто ці школи не буде ліквідовувати. Тоді постане інше питання: як ми будемо утримувати ці школи?”, — говорить Валентина Слінчук.
