Овруцька громада – найпівнічніша громада Житомирщини, межує з Білоруссю. За підрахунками Овруцької міської ради, по самому місту і прилеглих селах росіяни завдали понад сімдесят авіаційних ударів. Як громада відновлюється після російських бомбардувань розповів кореспондентам Овруцький міський голова Іван Коруд.
Розкажіть про 24 лютого. Як цей день розпочався, що відбувалося?
Почули вибухи в районі сіл Виступовичі, Борутине, Радча, а Радча – це Народицька селищна територіальна громада. Одразу відповідно почали організовуватися і забезпечувати необхідний захист населених пунктів району. Зрозуміло, що були залучені комунальні служби для перекопування доріг. З працівниками лісових господарств практично за добу було перекопано понад сорок доріг в лісових масивах, а це північна і східна частини району. І взаємодіяли зі Збройними силами України, Національною поліцією, прикордонниками для недопущення ворога і евакуації населення.
Чи була спроба заходу російських військ з боку Виступовичів? Тому що в Київську область вони заходили фактично по Дніпру через Прип’ять, а Виступовичі – це західніше.
З боку Виступовичів спроби не було, а з боку Підгалля – так. Підгалля – це Єльський район Гомельської області Білорусі.
А який результат?
Такий, що ми своєчасно вжили відповідних загороджувальних заходів і колона була не пропущена. Сутичок, прямого контакту не було, тому що ми всі під’їзні дороги з Білорусі на територію України практично першого дня із Збройними силами , а це був третій батальйон 14-ї бригади, із працівниками лісових підприємств зі всією технікою комунальних служб перекрили загороджувальними засобами: затопленням, перекопами, канавами, щоб не допустити російську армію. І я впевнений, що більшість цих заходів спрацювали й дали такий результат.
А якщо говорити про всю громаду, про бомбардування і ракетні удари, що були в лісах, в полях? Який це масштаб, яка кількість, чи можливо порахувати? Ну і, звісно, які наслідки?
Перші авіаудари були завдані по Виступовичах. Безпосередньо у перші дні, з 24 лютого Овруччина піддавалася масованим авіаударам. Ви правильно сказали, понад сімдесят ударів – це в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів – в полях, в лісах – практично вони не враховувались. І коли ЗСУ відреагували, завдали по ворожих літаках ударів у відповідь, то тоді кількість авіанальотів зменшилася. Але півтора місяця така загроза існувала. І найбільша була на цьому місці, де ми зараз знаходимось, шостого березня після другої години ночі. Потім після двадцять першої години вечора. Шостого березня завдано найбільш нищівних ударів. До цього дня ворог намагався знищити газопостачальну станцію, електропостачальну, критичну інфраструктуру. Загалом, щоб ми розуміли, у нас двадцять вісім багатоповерхових будинків постраждали, понад сто сімдесят будинків приватних пошкоджені, двадцять вісім об’єктів критичної інфраструктури. На Центр зайнятості було скинуто дві авіабомби вагою понад п’ятсот кілограмів. Сім’я Можаровських загинула, де теж три авіабомби були скинуті на подвір’я і одна влучила в будинок.
Розкажіть про ситуацію із селом Привар. Воно знаходиться на трасі в бік Київської області і в березні було атаковане російською авіацією. Якої шкоди було завдано тоді і яка ситуація там зараз?
Біля сьомої години ранку російські війська завдали три авіаційні удари. Затим біля десятої ранку був обстріл з гелікоптера. Спалені будівлі. Але, дякувати богу, наші люди вціліли. Того ж дня після авіаударів ми забрали звідти одну людини. А наступного дня я з двома хлопцями із ЗСУ і добровольчого формування знову пішли в село і забрали решту людей. Ми встигли всіх забрати перш, ніж туди зайшла армія РФ.
А яка ситуація зараз із укріпленнями, з інженерними спорудами? Із лютого якось змінилася?
Порівнюючи з 24 лютого, вона на дві голови вище, і я стовідсотково впевнений, що якщо країна-посіпака, яка сьогодні допомагає путінській Росії, разом вони будуть намагатися проникнути на територію нашої громади, нашої України – ми дамо достойну відсіч. Всі. Люди разом зі Збройними силами, з прикордонниками дадуть достойну відсіч і не допустять їхнього проникнення.
Давайте поговоримо про відновлення. Яка ситуація зараз?
Я хотів би ще перед людьми вибачитися, але по будинках, що потребують капітального ремонту, реконструкції – практично не вирішено нічого. По квартирах – з усіх чотирьохсот квартир, пошкоджених внаслідок ворожої агресії, залишається десь біля двадцяти квартир, де треба посклити вікна. І то це люди, які були відсутні, зараз вони повернулися і ми намагаємось це питання вирішити. Позакривали питання ремонту покрівель, скління блоків об’єктів критичної інфраструктури і приватних будинків, де потребувався лише поточний ремонт. Тут я хотів би щиро подякувати Віталію Бунечку, Житомирській ОВА, за велику допомогу. Щодо реконструкцій, капітальних ремонтів – думаю, що на рівні держави звернення теж будуть почуті, щоб теж цим людям допомогти. Бо ви бачите сьогодні за моєю спиною, люди самотужки відновлюють свої будівлі.
Чи так я зрозумів, що витрати на матеріали покриваються з бюджету, а громада бере на себе роботу?
Ні. Ми не тільки роботи беремо на себе. Сьогодні область повністю фінансує нам скління вікон, пластикових і дерев’яних. Але ми ще виконуємо роботи силами комунальних служб, силами старост. Прибиральники є, ми гуртуємося, маємо такі бригади, і допомагаємо.
Є підтримка наших західних партнерів. Зокрема, Естонія оголосила про те, що допоможе Житомирщині відновити певні об’єкти. В Овручі це буде дитячий садочок.
Я розділив би. Найбільша підтримка сьогодні на рівні держави, на рівні Житомирської обласної військової адміністрації. Наступний – бюджет міської ради, ми зусиллями комунальних підприємств допомагаємо, але, знову ж таки, тут допомагає область, тому що нам дають шифер, будівельні матеріали і трішки нам допомагають і наші лісові підприємства.
Щодо садочку і Естонії. У нас практично виготовлений проєкт, відведена земельна ділянка, зараз підводяться інженерні комунікації, ми можемо їх побачити. Естонія вже проводить торги на підрядну організацію, вони на етапі завершення, і думаю, що десь на початку листопада почнеться будівництво садочка. Естонці напевне найбільше тут у нас були, найбільше допомогли, допомагають, і я їм дуже вдячний.
Щоб зрозуміти систему фінансування. Естонці самі проводять тендер, самі визначають підрядну організацію і самі підрядникам платять, а вони – лише тут працюють.
Підведення до садочка інженерних комунікацій бере на себе громада. Зараз якраз Обленерго виконує роботи з підведення ліній електропередач. Відповідальність за всі питання “під ключ” покладається на нас як на замовника і безпосередньо на Центр розвитку в Естонії та підрядну організацію, яка буде виконувати роботу.
Має відбутись презентація інвестиційного паспорта Овруцької громади. Сусідство з Білоруссю вважається певною загрозою. Як працюєте зараз із інвесторами, що в цій презентації буде і що пропонуєте, які об’єкти?
Залучення інвестицій в аграрний бізнес, в деревопереробний бізнес, до інших важливих напрямків, таких як заготівля ягід-грибів, і зрозуміло, що ми інвесторам пропонуємо будівлі комунальної власності, котрі сьогодні в нас є. Намагаємося презентувати можливості гірничо-видобувної галузі, лісової галузі, інших, щоб нас інвестори в інформаційному плані бачили і мали намір вкладати кошти. У березні нам компанією ТОВ “ЮПІДЖІ” Володимир Петренко допоміг пальним, щоб наші аграрники змогли засіяти всі площі і зібрати врожай. Це у нас вийшло. А дуже важко нам в квітні місяці запустити підприємства.
Запитання на завершення. Навесні громада приймала звернення до прихожан УПЦ московського патріархату, щоб люди приймали рішення про перехід до іншої церкви, щоб цей процес розпочався. Який результат?
Ті повноваження, якими сьогодні наділена Овруцька міська рада, вона виконала через звернення. Звернення було чітко доведене до релігійних конфесій. Ну, але ми розуміємо, що згідно з чинним законодавством кожна релігійна громада має право на самостійність, автономію, і вважаю, що силою таке питання не вирішується. Воно має вирішуватись на законодавчому рівні, на рівні держави, на рівні парламенту.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
