Мерилін Монро заради чоловіка перейшла в юдаїзм

“Коли ми потисли руки, моїм тілом прокотилася хвиля. Потім помітив, що Мерилін пригнічена. Хотіла показати всім, що щаслива, але це було шито білими нитками. Принаймні для мене. Інших вона обманювала досить майстерно”, – розповідав журналістам американський драматург Артур Міллер про зустріч із актрисою Мерилін Монро 1951 року. Йому було 36, їй – 25.

Познайомилися на знімальному майданчику студії ХХ Century Fox у Голлівуді. За кілька днів разом були на вечірці у спільних знайомих.

– Ти найсумніша з усіх жінок, яких знаю, – каже Міллер.

– Мені ніхто такого ще не говорив, – відповідає.

Обмінюються контактами. Листуються. На її прохання надсилає список літератури, яку рекомендує почитати.

За чотири роки стосунки Мерилін Монро й Артура Міллера змінюються. Вона розлучається з другим чоловіком – бейсболістом Джо Ді Маджо. Той хоче ідеальну родину, а не дружину із задертою до пояса спідницею. Такий образ прилипає до Мерилін після фільму “Сверб­лячка сьомого року”.

Артур Міллер одружений 15 років і має двох дітей, але шлюб розвалюється. Тоді ж він потрапляє на проби Мерилін Монро. Рекомендує їй спробувати себе в театрі.

“Я раптово побачив у ній трагізм і глибину в погляді, – казав пізніше. – Вона могла так дивитися на квітку, ніби ніколи раніше не бачила нічого подібного. Мені захотілося врятувати найкрасивішу дівчину Америки”.

Спалахує роман.

– У нього розум потужніший, ніж у будь-кого з чоловіків, яких я знала, – розказує актриса про коханого. – Вже хто-хто, а Міллер побачить у мені мене, а не Монро!

У той час Артура судять за відмову співпрацювати з комісією щодо антиамериканської діяльності. Мерилін їздить на слухання справи, підтримує. Отримавши слово на засіданні, драматург оголошує про намір одружитися з Монро. Вся країна вважає його борцем за свободу, майже революціонером. До цього додається заява про шлюб із найсексапільнішою білявкою. Він опиняється на вершині популярності.

Акторка записує в щоденнику: “Мені хочеться захистити Артура, я кохаю його. Це єдина людина, яку я здатна любити не тільки як чоловіка, хоча до нього мене тягне практично до нестями. Обожнюю його і як єдину людину, якій я довіряю, як собі”.

Мерилін отримує обручку з написом: “М. від А., 19 червня 1956. Зараз і завжди”. Вона ж на звороті спільного фото пише: “Надія. Надія. Надія”.

Міллер розлучається й одразу святкує весілля з Монро. Воно скромне, на 25 гостей. Щоб потішити чоловіка, наречена приймає його релігію – юдаїзм. Гуляння проходять затишно й мило. Та, коли кортеж молодят від’їжджає від ресторану, під колесами гине журналістка.

– Поганий знак, – шепочуться присутні.

Подружжя живе з батьками драматурга – Августою та Ісідором. Вони приймають невістку, як доньку. Мерилін вчиться готувати рибу-фіш (фаршировану рибу. – Країна) і курячий бульйон із мацою. Знаходить спільну мову з дітьми Артура – Робертом і Джейн. Уперше відчуває, що в неї є родина.

Тодішні спільні фото випромінюють щастя. Мерилін обнімає чоловіка, тулиться, сидить біля його ніг. Називає Артом або Татусем. Сподівається, що у шлюбі з інтелектуалом її перестануть вважати легковажною й бездарною, даватимуть драматичні ролі.

– Багато хто мене не розуміє. Коли кажу про зростання як актриси, вони дивляться на мою фігуру і сміються. Не вірять, що можу бути серйозна в роботі, – скаржиться чоловіку.

Нагода проявити акторські вміння з’являється, коли запрошують до Великої Британії знятися з Лоуренсом Олів’є у “Принці й танцівниці”. Йому хочеться перезапустити свою кар’єру й додати образу гламурності.

Актори не сходяться характерами. Він дратує її фразою: “Все, що вам потрібно зробити, це бути сексуальною”. На зло йому, регулярно спізнюється на зйомки.

“Думаю, що, коли ти знаменитий, кожна твоя слабкість перебільшена. Хтось може бути хворий і залишитися вдома, але актор не може, – виправдовується Монро. – Я не та актриса, яка з’являється у студії тільки з метою підтримки дисципліни. Це не має нічого спільного з мистецтвом. Я хотіла би стати дисциплінованішою в роботі, але не в таких випадках. Зрештою, це не військове училище й не завод”.

У Мерилін стається викидень. Тоді ж знаходить запис у щоденнику чоловіка:

“Я думав, що ти ангел, а ти… Олів’є правий! Ти просто занудна сучка… Я тобі не слуга. Мені здається, що ти – мала дитина. Ненавиджу тебе!”

“Ми були двома частинами, контрастами суспільства. У серцевині її характеру зберігалася похмурість, про яку я не підозрював”, – говорить Міллер в інтерв’ю. – Але я кохав її. І мені здавалося, що досить бути поруч, аби мати надію”.

Возить дружину до найкращих психотерапевтів. Та служниця розповідає газетярам, що в перервах між сеансами в лікарів і зйомками в Нью-Йорку “місіс Міллер зловживає шампанським, постійно крутить платівки Френка Синатри, відмовляється приймати ванну та їсть у ліжку, витираючи руки простирадлами”.

Шлюб розвалюється через 4,5 року. У Мерилін – роман із партнером по фільму “Займемося коханням” Івом Монтаном. Вагітніє від нього. У Міллера – стосунки з фотографинею Інгою Морат.

Мерилін втрачає дитину на п’ятому місяці вагітності. Перебуває у стані повного нервового виснаження.

“Наше весілля було моєю помилкою, а не його. Він не міг дати мені стільки уваги, тепла й любові, як мені було потрібно, – коментує розрив актриса. – Це не в його характері. Артур вважав мене не дуже розумною, а себе – найрозумнішим. Як коханці ми були так собі. Він не був зацікавлений у мені”.

Мерилін тижнями не виходить зі спальні, жменями ковтає пігулки. Опиняється у психіатричній клініці в Нью-Йорку, де лікувалася її мати й де померла баба.

Міллер одружується й у нього народжуються двоє дітей. Пише п’єcу “Після гріхопадіння”. Списана з колишньої дружини головна героїня схильна до саморуйнації.

Монро підтримує колишній чоловік Джо Ді Маджо. Допомагає боротися з депресією, витягує із психлікарні. Знову освідчується.

“Іноді я думаю, що легше було б уникнути старості, померти молодою. Але тоді моє життя залишилося б незавершеним, – пише у щоденнику незадовго до трагічної смерті Мерилін. – Я ніколи повністю не пізнала б себе. Я збираюся стати найвисокооплачуванішою актрисою в Голлівуді. Сама виберу сценарій, режисера й акторський склад. Фільм стане хітом касових зборів. У моїх планах зіграти леді Макбет і королеву Гертруду. Я впевнена, що отримаю “Оскар”. Зробила своєму лікареві подарунок. Я кинула… кинула всі свої таблетки в унітаз. От наскільки серйозно я налаштована”.

“Усе життя я належала тільки глядачеві. Не тому, що велика, а тому, що нікому іншому я не була потрібна”, –

Мерилін МОНРО (1926–1962), акторка, співачка, секс-символ 1950-х

“Найбільший міф – що вона була дурненька. Другий міф – що дуже крихка. Третій – що не могла грати. Вона була далеко не дурною. Але не мала освіти й надто переймалася з цього приводу. Була розумна й сильна. Вона була ким завгодно, але не тим, кого зображувала на екрані й на публіці”, –

Сара ШЕЙН, 93 роки, кінокритикиня

30 стрічок за участю Мерилін Монро зняли у США протягом 1947–1962 років. Серед них “Ніагара”, “Джентльмени віддають перевагу білявкам”, “Сверблячка сьомого року” та “У джазі тільки дівчата”. Була однією з найзатребуваніших і найкасовіших актрис, але при цьому заробляла менше за інших зірок Голівуду. Причина – невигідний контракт зі студією ХХ ­Century Fox. Її найбільший гонорар становив $200 тис. за зйомки у фільмі “Щось повинно трапитися” 1962‑го. Для порівняння, Елізабет Тейлор за “Клеопатру” наступного року отримала $1 млн

5 версій смерті Мерилін Монро називають дослідники – вбивство спецслужбами за наказом братів Кеннеді, аби уникнути розголосу про їхні сексуальні зв’язки; вбивство мафією; передозування наркотиків; самогубство; помилка психоаналітика, який приписав несумісні ліки. Розтин показав, що Мерилін була здорова. У свідоцтві про смерть записали “ймовірно, самогубство”

Працювала на авіаційному заводі

1926, 1 червня – в Лос-­Анджелесі кіномонтажниця Гледіс Бейкер народила доньку Норму Джин Мортенсон. Мала кілька коханців, від кого з них Норма – невідомо. Дала дівчинці прізвище чоловіка, з яким розлучилася, – Бейкер. Мати страждала на розлади психіки, дитину забирали у прийомні сім’ї.

“Всі ці родини об’єднувало одне – вони потребували 5 доларів, які їм платили на тиждень за моє утримування. Ще була непоганим надбанням як прислуга. Навчилася нікого не турбувати розмовами та слізьми. Переважно ці сім’ї мали своїх дітей, які завжди й в усьому були першими. Вони носили красивий яскравий одяг, мали багато іграшок. Дорослі вірили їм більше”.

1934 – Норму ґвалтує один із чоловіків у прийомній сім’ї. Та їй не вірять. Деякий час живе в тітки Ані Ловер у Ван Найс біля Лос-Анджелеса. Там іде в середню школу. Коли тітка починає хворіти, дівчинку забирають до сиротинця.

1942 – щоб жити самостійно, виходить за моряка 21-річного Джеймса Доґерті. Йде працювати на авіаційний завод. Армійський фотограф Девід Коновер пропонує стати моделлю для знімків, які мають підтримувати бойовий дух солдатів. Позує за $5 на годину.

1945 – фарбує волосся у платиновий колір і бере псевдонім Мерилін Монро. У ньому поєднує прізвище своєї бабусі та ім’я бродвейської діви Мерилін Міллер. Працює моделлю. Її обличчя 33 рази з’являється на обкладинках журналів. 1946-го розлучається. Підписує контракт зі ­студією ХХ Century Fox і починає зніматися в епізодах.

1953 – стає першою дів­чиною журналу Playboy. Наступного року виходить за бейсболіста Джо Ді Маджо. 1955-го розлучається і стає дружиною драматурга Артура Міллера. Засновує продюсерську компанію Marilyn Monroe Productions. Заявляє, що втомилася від однакових сексуальних ролей. Рік вивчає акторську майстерність. Після стрічки “Автобусна зупинка” критики пишуть, що вона розвіяла образ гламурної білявки і проявила себе актрисою.

1959 – за роль у фільмі “У джазі тільки дівчата” отримує премію “Золотий глобус”. 1961-го розлучається з Артуром Міллером. Лікується у психіатричній лікарні від депресії. Заводить роман з актором, співаком Френком Синатрою.

1962, 5 серпня – покоївка знаходить Мерилін Монро мертвою на підлозі у спальні її дому в Лос-­Анджелесі. В руці тримає телефонну трубку. Похорон організовує та оплачує Джо Ді Маджо. Дозволяє прийти лише родичам і близьким друзям – 31 людині. Ховають у блідо-зеленій сукні у склепі на Вествудському кладовищі.

“Кохається з президентом на очах 40 мільйонів американців”

Мерилін Монро познайомилася з Джоном Кеннеді 1961 року, коли він був сенатором. У травні 1962-го полетіла в Нью-Йорк на його 45-річчя – вже президента. Попросив її дати концерт.

У залі чекали понад 15 тис. людей. Мерилін затримувалася. Ведучий кілька разів жартома оголошував її вихід. Вона підбігла до мікрофона маленькими кроками. Коли ж скинула білу норкову шубу – зал ахнув.

“Якби я носила спідницю, то подумала б, що вона задерлася, – згадувала вона. – Настільки незручна запала тиша. Пам’ятаю, що я повернулася до мікрофона, підняла голову й почала співати. Тоді це було наче викликом”.

Була в напівпрозорій сукні тілесного кольору. Вона так облягала тіло, що здавалося, актриса гола.

“Це була гучна ніч, пафосна атмосфера. Потім – бум! З’являється цей прожектор. Западає тиша. Немов ми були у відкритому космосі, – згадував фотограф Білл Рей. – Довга пауза. Нарешті вона починає співати з цим неймовірним придихом. І всі впадають в екстаз”.

“З днем народження, пане президенте”, – заспівала Монро. Потім продовжила: “Дякую, пане президенте, за все, що ви зробили, за всі битви, які ви виграли”.

Присутні вирішили, що це не просте привітання. Пісня звучала еротично, інтимніше, ніж вимагав етикет. Журналістка Дороті Кілґаллен пізніше описала: “Наче вона кохається з президентом на очах 40 мільйонів американців”.

Джон Кеннеді спробував згладити незручну ситуацію жартом: “Тепер, після того, як для мене заспівали Happy Birthday так мило й чисто, я можу піти з політики”.

“Цей вечір був для Монро важливий. Загублена дівчинка знайшла, хоч і ненадовго, своє місце в замку короля, – писав біограф знаменитостей Дональд Спото. – Адже збулося її дитяче бажання (малою їй часто хотілося роздягтися в церкві. Так почувалася менш самотньою і хотіла хоч якось привернути увагу. – Країна). Мерилін стояла на сцені майже гола перед своїми шанувальниками, не відчуваючи сорому й будучи в чомусь невинна, як голубка”.

Дружина президента Жаклін Кеннеді завбачливо не приїхала на концерт. Монро начебто дзвонила їй у Білий дім і казала, що Джон обіцяв одружитися з нею.

В архівах КГБ є документ, що свідчить про сексуальний зв’язок між “Уланом” – засекречене ім’я Кенеді та “Солом’яною Головою” – Монро, 24 березня 1962-го. Президент і актриса гостювали у співака Бінга Кросбі. Там провели разом ніч.

Джон Кеннеді був бабієм. Він рік шукав можливості переспати з Мерилін Монро. Про це знала Жаклін.