У суботу була в батьків й побачила, що в них цього року дала перший урожай маленька яблунька. На ній два сорти осінніх яблук. Один із них для нас дуже символічний. Він із яблуні, що все моє дитинство росла під хатою в бабуні, яка померла 9 років тому. Живця з того дерева на нашу яблуньку прищепив мій дядько. Він помер минулого року в пору, коли як раз стигли осінні яблука.
Мама поклала мені в пакунок разом із іншими осінніми гостинцями те перше червоно-жовте яблуко з бабусиної яблуні. Воно пахне так само, як у дитинстві, а тепер ще й нагадує про рідних людей, яких немає поруч, і є своєрідним символом продовження життя за межею вічності. Фізично бабуня і дядько вже ніколи не будуть поруч, але довкола нас так багато слідів, які вони залишили по собі.
Один із них – тендітна яблунька в осінньому саду, яка міцно вкоренилася, і в пам’ять про своїх людей дала перші плоди. Хочеться, щоб колись її гілочку теж хтось прищепив на іншому дереві, продовживши цю невидиму лінію роду.
Ірина Чириця
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
1 коментар.
Шикарно ! Ірині Чириця – респект !!!