Ексгенпрокурор і суддя Конституційного Суду Віктор Шишкін: “Мені достатньо землі і замаху на судову владу, щоб сказати, що Зеленський – убивця Конституції”

Сесійний зал парламенту, урочиста атмосфера; депутати, численні гості, журналісти. З трибуни виступає Президент України Володимир Зеленський. Зал слухає сидячи – окрім двох сивочолих гостей, які демонстративно стоять упродовж всієї промови голови держави. Численні фото- та відеокамери фокусуються на футболках, у які вдягнені автори демаршу.

Голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія, дивлячись на людей у футболках, пише у фракційному чаті (тут і надалі російська мова і пунктуація месиджів збережена): “что это за два деда мопеда? стоят в зале”.

На це один колега по фракції відповідає “Один вроде шишкин бывший судья конституционного а второй вроде хмара”.

Невідомо, який асоціативний ряд виник у голові лідера монофракції більшості – але, якби він загуглив словосполучення “Віктор Шишкін”, то отримав би з Вікіпедії таку неординарну відповідь:

Ві́ктор Іва́нович Ши́шкін (1952, Тирасполь, Молдавська РСР) — український правознавець, державний і громадський діяч, кандидат юридичних наук (з 1987), доцент (з 1991), перший Генеральний прокурор України (1991–1993), дійсний Державний радник юстиції (з 1992), Заслужений юрист України (з 1996), Народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань, суддя Конституційного Суду України (2006–2015).

Минуло кілька днів. На лавці у Маріїнському парку сидять двоє: Віктор Шишкін і кореспондент “Цензор.НЕТ”. Розмова обіцяє бути довгою і комплексною, але починаємо ми з очевидного:

– Вікторе Івановичу, хто був автором того флешмобу і надпису?

– Прізвища не назву. Один з колишніх народних депутатів другого парламенту.

– Коли він вам з Хмарою дав цю ідею, – яку запропонував мотивацію? Як він це сформулював?

– Чому мотивація? Він не дав мотивації. Мотивація уже випливала з нашого чотирьохрічного намагання достукатися до суспільства. До речі, те, що там написано лише про Зе, – стосується не лише сучасного президента, а і його попередників також. Просто сьогодні він при владі. А була б така можливість, наприклад, роки 4 тому на такому ж заході, – я би вийшов з такою самою футболкою.

– До меседжу ми ще перейдемо, а зараз скажіть: як на ваш демарш відреагували присутні? Президент Зеленський, інші президенти, ексспікери, судді, інші відомі обличчя української політики?

– Нічого не казали. Сиділи мовчки. Що у них було в душі, що в мізках, – я сказати не можу.

– Хто погоджувався, хто ні – незрозуміло?

– Ні. Якби у нас в залі були експерти з фізіономістики, думаю, що вони по обличчях президії, по обличчю президента дали би вам відповідь, що в них було. Я думаю, що позеленіли і почервоніли.

– Ви в курсі того, як у фракційному чаті відреагував на ваш із Степаном Хмарою демарш голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія?

– В курсі, я подивився ток-шоу на 5 каналі, і нам половину передачі було присвячено. Так що я на екрані бачив цю переписку .

– Про “Що це за 2 дєда-мопєда?”?

– Так. Це говорить про культуру Арахамії і про той рівень нашого депутатського корпусу, який сьогодні є.

Оцей Арахамія взагалі би продовжував би на базарі торгувати досі, якщо би Хмара не виборював разом зі мною Незалежність у 90 році і в 91-му. Не було би сьогодні Української держави, якщо би не тодішня Народна Рада, яка фактично зламала хребет Комуністичній партії. Ми переконали так званих “хитаючихся” з комуністів – і вони голосували разом.

– Якщо спробувати перелічити найсуттєвіші порушення Конституції з боку Зеленського, що б ви відмітили? Я ж правильно розумію, що в його випадку ваш відлік порушень стартує з розпуску Верховної Ради у 2019 році?

– Так. Я вважаю, що розпуск був неконституційним. І мені дуже прикро, що Конституційний суд тоді не відреагував належним чином, а фактично санкціонував цю дію по розпуску парламенту. І їм відгукнулось. І тому ж Тупицькому, і іншим.

– Вважаєте, це така конституційна карма?

– Так. Бог є і він все бачить. Звичайно, колись бумеранг прилітає.

– А решта вагомих порушень Конституції?

– По-перше – Закон про обіг української землі або про її продаж. (Хоча реально – не про продаж, а про розбазарювання!). Звичайно, це 100% порушення Конституції. Оскільки є 13 і 14 стаття Конституції, яка чітко вказує, що земля… Розумієте, в тому-то і річ, що вони продають не лише землю – вони продають землю з надрами! Хоча закон називається: “Про обіг землі сільськогосподарського призначення”. Але це завуальовано. Тому що уже новим закончиком цього року вони сказали, що пріоритетне право на купівлю землі буде не у сусіда-фермера, як це було завжди. Ні – пріоритет буде у того, хто має ліцензію на розробку надр на цій ділянці. Об’єднаним територіальним громадам надали право змінювати статус землі, тобто перевід із землі сільськогосподарського призначення в інші види землі. Таким чином, якщо у мене є ліцензія, я приходжу і кажу сусіду-фермеру: ти зі своїми претензіями щодо сільськогосподарського можеш відійти у бік, тому що у мене пріоритетне право. Ось у мене ліцензія, видана у 96-97 році, я її просто тримав. І саме у мене буде пріоритет на покупку цієї ділянки, а не в тебе.

А раніше такого не було…

– Для людей з можливостями і зв’язками – це справжнє Ельдорадо.

– Звичайно. Сьогодні оцінили, що українська земля сільськогосподарського призначення, якщо утилітарно підійти до цього, коштує, за різними оцінками, десь мільярдів 40. А надра наші тягнуть на 40 трильйонів доларів. Бачите різницю? Якщо раніше статус видів землі змінювали центральні органи, то тепер це можуть робити органи місцевого самоврядування. Ми вже бачимо, як вони обійшлися з бурштином. Земля є об’єктом власності всього Українського народу, під землею мають на увазі і надра, і все інше, як записано у статті 13 Конституції. До того ж в статті 14 Конституції зазначено, що це Земля – національне багатство Українського народу. Національне багатство. Тому вони прийняли цей закон всупереч Конституції, стовідсотково ігнорують Конституцію і блокують повністю діяльність Конституційного суду, коли дійшло до того, що їхній закончик буде скасований. А там уже 11 голосами проголосували в першому читанні.

– Ви думаєте, що то була першопричина атаки на пана Тупицького і його соратників?

– Не лише першопричина. Це основна і домінуюча причина. Про того самого Тупицького – і про Крим, і про його маєтки і все інше, мовчали коли він їх влаштовував. А коли він виявився серед тих, хто голосував по землі не так, як хоче Зеленський, – тут почався раздрай.

– Ще які порушення Конституції, на вашу думку, найважливіші?

– Порушення Конституції – стаття 5 щодо народовладдя.

Далі. Держава зобов’язана дбати про генофонд українського народу. Так записано в 16 статті. Вся діяльність спрямована на реалізацію цієї статті. У нас же ніхто серйозно взагалі не аналізував доктринальні засадничі стартові положення, які є в першому розділі. Після них в Конституції взагалі можна більше нічого можна і не писати! Там філософія. А без принципу дороговказу жодне суспільство не розвивається.

– Повернімося до вашого бачення порушення Зеленським Конституції України.

– Зверніть увагу на його масові втручання в судову владу. Те, що він скоїв з Конституційним судом, ці так звані укази про Тупицького і Косминіна – це не просто стовідсоткова антиконституційність. Тут ще страшні речі для нашої держави і державності! Цим указом Зеленський тягне на ст.111 Кримінального кодексу – державна зрада. А в цілому – і на ст.109 (зміна конституційного ладу). Чому я кажу саме про його діяльність? Тому що втручання у судову владу – це явне порушення Конституції.

– Тут без деталізації не обійтися, тож слухаю вас.

– Перше – формальне. В законі перераховані всі підстави, за яких суддя може бути позбавлений посади, в такий спосіб там не вказано, що суддя позбавляється посади.

Друге. Ніде не написано, що він може скасовувати укази попередників. Він може прийняти новий указ, яким нейтралізується попередній указ (якщо  йдеться  про якісь інші, не про індивідуальні укази). А укази щодо призначення не можна скасовувати. Візьмімо, наприклад, міністерство охорони здоров’я. Якийсь заступник міністра працював два роки – а потім проштрафився, взяв хабаря. Ніхто ж не буде скасовувати наказ щодо його призначення заступником міністра, чи не так? Його звільнять на підставі нового наказу у зв’язку з корупційними діями. Для чого я це кажу? В юриспруденції є поняття “правосуб’єктності повноваження”. Тобто на певні повноваження має право лише певна уповноважена особа – суб’єкт. Це в праві і називається “правосуб’єктність”. Тому, якщо повернутися до мого прикладу із заступником міністра, – всі акти, які він видавав, інструкції, розпорядження, – вони у зв’язку з його звільненням не втрачають сили самі по собі. Їх можна змінити, нові прийняти. Але самі по собі вони не втрачають сили. А що таке скасувати наказ про призначення? Тобто він незаконно був весь цей час на посаді. Отже, всі його підписи з того моменту, всі його накази є такими, що підписані не правосуб’єктною особою. Чому? Тому що він виявляється таким що не мав повноваження владної. Він не набув правосуб’єктності щоб щось вчиняти як носій влади.

– Ведете до того, що під державний документообіг, і певним чином – під базу української державності – закладена величезна бомба?

– Не лише бомба. На місці сьогоднішньої москальської дипломатії, я би це використав на будь-якому міжнародному форумі.

– Не треба їм підказувати.

– Так про це вже надруковано; я ж про це говорю з моменту указу в усіх своїх постах і так далі. В чому річ? Якщо він скасовує указ 2013 року про призначення суддів Конституційного суду, – тоді вони не вважаються суддями ще з 2013 року. Логіка ж якась має бути! А якщо вони не є суддями, тоді вони не правосуб’єктні були підписувати судові рішення. А ви знаєте, скільки їх, тих рішень?

– Ні, не знаю.

– Я нарахував десь до 70 рішень. Ну, Косминін – то ще ладно. А Тупицький? Чому я кажу, що з боку Зеленського це державна зрада? Бо Тупицький, по-перше, був учасником і підписантом двох рішень, які Конституційний Суд прийняв у 2014 році з приводу Криму. Перше – щодо оголошення референдуму Криму. А потім – щодо оголошення незалежності зі зверненням до Московії, щоб вони прийняли Крим як суб’єкта Федерації.

Отже, два кримських рішення скасовані нашими неконституційними рішеннями і є такими, що не існують. Там стоїть підпис Тупицького. Більше того, по питанню референдуму Тупицький – ще і доповідач.

– І як діятимуть люди, які цю бомбу намагатимуться підірвати?

– Дуже просто. Вони скажуть, що в такий спосіб всі ваші рішення Конституційного суду – викиньте в смітничок, бо вони нікчемні оскільки там є підпис людини, яка не була суддею.

– До якої інстанції вони звертатимуться?

– До будь кого. До нас, до світової спільноти і так інше. Вони кажуть: викиньте, адже це рішення Конституційного суду України є нікчемним, тому що там стоїть підпис не правосуб’єктної особи. Там же достатньо, щоб випав один підпис – і вже рішення нікчемне. То таким чином, – наполягатимуть ці люди – наш Кримський референдум 14-го року – законний! Тому що нема документу, який би визнавав його незаконність.

– Ви начебто переконливо про усе це кажете. Але ж, я дивлюся, ані Росія, ані міжнародні інстанції ніяк не сприймають оцю, на вашу думку, бомбу як серйозний чинник дестабілізації ситуації.

– Вони поки не діють – але можуть почати діяти. Ви ж самі сказали – міна сповільненої дії, а вони вибухають з часом.

До речі. Рішення Конституційного суду про визнання неконституційним призначення Ситника, коли вибухнуло? Я про це цих так званих борців із корупцією, зокрема Соболєва Єгора, – попереджав. Соболєву я безпосередньо телефонував і казав: приберіть цю норму! Причому я телефонував на  порушення регламенту Конституційного суду. Я не повинен був нікому радити. Це заборонено суддям Конституційного суду. Але я, ризикуючи власною посадою, телефонував. Телефонував і у фракцію Ляшка, і у фракцію Тимошенко, ще до якоїсь фракції. Я вже не пам’ятаю. Це був кінець 2014 року. І казав: приберіть норму, ви там нахомутали багато чого, але ця норма супертоксична. Чому? Тому що читаємо ст.106 Конституції, там чітко вказаний перелік повноважень президента. І зазначено наприкінці, що у президента є лише ті повноваження, які для нього передбачені Конституцію

– Але ж вам, мабуть, неодноразово казали: пане Вікторе, ви нас вже лякаєте роками – і хіба щось страшне вибухнуло? Ні ж, не вибухнуло…

– Казали. Ну, як, врешті-решт Конституційний суд через 4 роки скасував указ щодо Ситника. Вони ж заклали міну. А потім нам сьогодні всі розповідають, що Конституційний суд створив кризу, ми не можемо боротися з корупцією. Ідіоти, ви ж створили ситуацію, щоби не боротися з корупцією. А винуватий вам Конституційний суд…

– При цьому я так розумію, що ілюзії у відношенні Тупицького і інших його соратників у вас немає?

– Так, я на Фейсбуці писав, що до них свого часу ставився як до ворогів. Тому що вони з блоку Януковича. Вони нас ігнорували, вони нас третирували.

– Тобто тепер – Платон мне враг, но истина дороже?

– .Саме так. Ми сьогодні говоримо про інші обставини. Давайте тоді сьогодні обгавкаємо Черчилля за те, що страшний антибільшовик Черчилль пішов на союз з антиімперіалістом Сталіном…

Так, вибачайте, не можна – все валити до одного кошика. По-перше, неконституційно звільнений Тупицький. Поганий він чи ні, людину мають звільняти в конституційний спосіб. Більше того, в даному конкретному випадку він був більшим українцем, ніж так звані патріоти, які його сьогодні критикують.

– Чому це?

– Тому що голосував за українську землю. Він же був голова суду. І це під його керівництвом були 11 голосів, які проголосували за основу проєкт рішення судді Саса по тлумаченню 13,14 статті. Він один з 11. Косминін – один з 11.

З огляду на це – вибачайте: мені сьогодні українська земля дорожча за всі ваші інші завихрення.

– Повертаючись до історії взаємовідношень Зеленського з КС. Чи є у цій історії хоча б якісь фактори, можливо , етично-політичні, які виправдовують президента Зеленського? Бодай щось?

– Не бачу нічого для його виправдування. Продаж землі – це політична акція. Конституційний суд – політичне рішення, тому що Конституційний суд став на заваді безглуздю – особливо останні 1,5-2 роки, починаючи з часткового скасування постанови Кабінету Міністрів про заходи, пов’язані з коронавірусом; а потім – з так званими антикорупційним законами – там нахомутали. Не треба приймати дурних законів – і тоді Конституційний суд не буде їх визнавати неконституційними. Якщо ви понаприймали антиконституційних норм, то, як у нас в Одесі кажуть, хто ж вам Рабинович? Є таке прислів’я в Одесі, коли треба сказати, що ви самі ідіоти. Тобто всі рішення, всі конфлікти, що пов’язані з Конституційним судом, носять політичний характер. Зеленський возомнив, що він монарх. До речі, не він один. Всі наші президенти чомусь вважали, що вони генеральні секретарі. Тобто монархізм, московсько-візантійський монархізм сидить в голові.

– От ви так нищівно критикуєте, а я згадую інтерв’ю “Цензору” яке дав представник офіційний президента в КС пан Федір Веніславський.

– Да уж…

– У цій бесіді він затято виправдовує дії Президента у юридично-судовій площині.

– Куди він подінеться. Він же з тієї ж шайки.

– Він каже, що всі дії президента є правомірними. А тим часом у склад КС намагаються проштовхнути депутатку від “Слуги народу” пані Совгирю.

– Така сама, як і Веніславський, до речі.

– Нардеп Сергій Власенко в інтерв’ю нашому виданню зауважив, що зараз важливі державні посади займають дилетанти, які не мають обсягу знань, а часто-густо і взагалі уяви про юриспруденцію. Згодні з цією оцінкою?

– Майже на 100% згоден. Дійсно, як послухаєш їхню юридичну аргументацію, то вуха в’януть. Я не знаю, хто їм дав дипломи. Або вони дійсно стали падлюками на виконання завдань політиків і обслуговують цих політиків.

– Я пам’ятаю, як той самий Веніславський так само виправдовував законопроєкт 1008, яким президент Зеленський хотів взяти під контроль Верховний Суд, скоротивши чисельність його суддів вдвічі. Хоча там була суцільна кон’юнктура.

– Звичайно. Більш того, якби у вас був перелік і ви називали б мені закони, я, мабуть, по кожному говорив, що він антиконституційний. Хоча, звичайно, мені достатньо землі і замаху на судову владу, аби сказати, що Зеленський – вбивця Конституції.

І наступне – війна. У нас війна чи не війна? У нас є умови воєнного стану? Та у нас 10% території окуповані – а ми тут розповідаємо якісь казки про мінський договорняк, про якусь нормандську контору. При тому, що Президент зобов’язаний ввести воєнний стан в зв’язку з нападом на нашу державу іншої держави! 106 стаття, 20 пункт.

– Ну, спочатку ці претензії варто адресувати Петру Олексійовичу.

– Так. Але ніхто не каже, що введення воєнного стану має відбуватися лише в момент агресії. У нас агресія триває? Триває. Територія окупована є? Є. Колаборантські утворення в Донецьку і Луганську є? Є. Я маю на увазі утворення, що зараз називають ЛНР і ДНР; до речі, я б ніколи не вживав ці слова. Вони підтримуються окупаційною владою? Підтримуються. Тобто умови воєнного стану не зникли. Тому будь-який президент на будь-якому етапі просто зобов’язаний це зробити!

– Законопроєкт про ліквідацію Окружного адмінсуду Києва, внесений президентом Володимиром Зеленським як невідкладний, досі розглядається профільним комітетом. Наскільки я розумію, точки зору членів комітету радикально розійшлися. Яка ваша оцінка того, що відбувається?

– Чому я сказав, що всі наші президенти корчать з себе монархів? Це ж не новація з боку Зеленського. Те саме робив Ющенко. Згадайте, він був незадоволений якимись рішеннями адміністративного суду міста Києва; тоді і розділяли суд лівого берега і правового берега. Ну, по-перше, тодішнє законодавство передбачало, що ці суди утворюються відповідно до адміністративно-територіальних одиниць другого рівня. Тобто тоді у нас був окружний адміністративний суд Кіровоградської області, окружний суд в Донецькій, Хмельницькій і міста Києва. Все нормально. Тому ліквідувати його не можна та ще й ділити територію на два. Тому спочатку змінити закончик, аби не було прив’язки до адміністративно-територіального устрою. Якщо ви змінюєте закон, тоді указ, мабуть, має законну силу. Ми маємо запам’ятати, що Указ – це підзаконний нормативний акт. Він не може бути вищий за закон. Він має слідувати закону. Аналогічно. Що значить ліквідувати суд міста Києва? А що тут буде? Кому ці повноваження віддати? Тоді треба щось утворити? А що ви ще можете утворити як не інший суд? Зеленський обрав такий же антиправовий шлях.

– Спрогнозуйте, вже маючи досвід такий, знаючи, як ці шестерінки у нас крутяться, чим закінчиться ця історія.

– Ой, не знаю. Ми маємо руйнацію держави. Хмара сказав, що були руйнівники (він мав на увазі шайку Порошенка), а прийшли ліквідатори – йдеться про шайку Зеленського. Фактично з чого починається ліквідація держави? З ліквідації її інститутів. Читайте посібники для будь-яких політико-воєнізованих структур, що треба робити з ворогом окрім воєнної агресії.

– І що саме?

– Дискредитація, нейтралізація діяльності, а потім і ліквідація державних структур. Державні структури у нас – прокуратура, Служба безпеки, суди, парламент, Кабінет Міністрів. Треба їх дискредитувати і поетапно фактично зробити нікчемними. Що і відбувається. Ви подивіться, що зробили з прокуратурою. Коли сьогодні мені розповідають, що треба звертатися до Генерального прокурора, то я просто сміюсь!

-Тобто ви вважаєте, що це не некомпетентність, не недолугість, а…

– Це – цілеспрямований акт. Які претензії сьогодні можуть бути до Венедиктової? Я її не знаю і знати не хочу; вона, може, краще за Луценка. Але питання в чому? У неї немає повноважень для реалізації свого статус Генерального прокурора. Відкриваємо Конституцію – і читаємо, які у неї повноваження? Єдине – здійснювати (усього-навсього) процесуальне керівництво слідчими групами і представляти в судах інтереси держави. По правам людини – вже повноважень немає… А що ми записали в Конституції 1996 року? Що прокурори захищають права людини? Не всіх, а тих, хто потребують і не можуть самі це зробити. Маю на увазі людей з психічними і фізичними вадами, які не можуть прийти до суду. Ми вважали, що прокурор зобов’язаний в їх інтересах подати відповідний позов. Ми говорим не про кримінальний, а про цивільні їх права, особливо соціальні. Це ж було написано у Конституції 96 року? Було. А що сьогодні написали? “Представляти інтереси держави виключно у випадках, передбачених законом”. А такий випадок може бути взагалі один, а може і не бути випадка, тому що закон не передбачив.

– Ви кажете, що з повноваженнями у Венедіктової кепсько – але ж купа додаткових повноважень з’явилися раптом у РНБО…

– Знову антиконституційно. І це також докір товаришу Зеленському.

– … яку команда Володимира Олександровича перетворила на дубину для президента – як санкційну, так і інформаційну. Чули, як Зеленський нещодавно сказав: дивіться нас по п’ятницях? У мене до вас питання: наскільки, на вашу думку, низка рішень РНБО за останні пів року відповідає Конституції Україні?

– Всі неконституційні – стовідсотково.

– Прямо-таки всі?

– Всі. З точки зору політичної доцільності, з точки зору наявності у нас війни я стою на позиціях закриття всіх каналів і засобів масової інформації, що пропагандують так званий руський мир, братство з агресором і таке інше. Я – за. Але все має бути зроблено в конституційний спосіб. Я би більше каналів закрив, ніж вони закрили. Я би і “1+1” закрив. А вже “Інтер” – так точно!

– Неконституційні речі ви зараз кажете, Вікторе Івановичу…

– Але це треба робити через введення воєнного стану і оголошення, що вся діяльність, спрямована на користь агресору, підпадає під заборону. Тоді немає питань! Тоді закривайте всі ті канали, де Піховшек видригується. Закривайте інші канали. Нема питань, все нормально!

– Але ж у даному випадку, коли воєнного стану у нас немає…

– В даному випадку те, що вони витворяють, це не просто антизаконно – антиконституційно. Почитаємо, що написано в ст.107: Рада національної безпеки і оборони є координаційним органом – усього навсього! Координаційним, не керуючим! Компартія у нас була керуючою, 6 стаття, пам’ятаєте? А тут – усього-навсього координуючий орган з питань національної безпеки і оборони при президентові України. Рада національної безпеки координує і контролює діяльність органів виконавчої влади. Ну координуйте їх, контролюйте; скажіть, що Баканов щось недопрацював з вагнерівцями. Нема питань! Але лише скажіть. У вас іншої функції немає. Що ж ви рішеннями РНБО закриваєте і забороняєте?

– Ви не в курсі хто зорієнтував Президента перепрофілювати Раду нацбезпеки таким чином?

– Думаю, це зробила так звана харківська група, яку представляють Веніславський та інші. Вони завжди були в інституті Дзержинського. Для них ніколи права не було. Як вони назвалися – академією імені Мудрого? Ми з друзями, кепкуючи, між собою називаємо її академією Лазаря Едмундовича Мудрого. Лазаря – тому що вона колись була імені Кагановича, Едмундовича – бо потім – імені Дзержинського. Вони, мабуть, апріорі стоять на тій позиції, що влада – це все. Та ні, не все – влада. Ані в Британії влада – не все, ані в Америці.

Знаєте, я інколи лаюсь, у нас навіть вузи з їхніми викладачами нестандартно випускають кадри – тому що різна ментальність, різний менталітет. Хто у нас знає, хто пропагує, що свого часу суд зобов’язав короля Іспанії дотриматися свого слова – і Колумбу надати звання віце король Індії (бо вважали ж що це – територія Індії)? Суд! Так це кінець п’ятнадцятого століття, Московія в лаптях ще ходила. Це був десь 1499 чи 98 рік. Може, я трошки помиляюсь з точки зору дат. Але було рішення суду, що вздрючило короля в монархічній державі. Це ж абсолютна монархія була!

А ці? Вони сьогодні у двадцять першому столітті корчать з себе монархів. Ну я не знаю, де вони навчалися? Необільшовики. Сьогодні при владі ця зелена пошесть – це є необільшовики вісімнадцятого року.

– Ми підійшли до того, з чого почали – з вашого зі Степаном Хмарою протесту проти порушень Конституції на урочистому засіданні Верховної Ради. Для тих читачів, що не розуміються на Конституції, юриспруденції, дайте відповідь: чи можна у даному випадку провернути фарш у зворотньому напрямку? Чи можна якось відновити статус-кво?

– Право – не фарш. Його дійсно не можна провернути, хіба що відправити на котлети. Але право можна повернути. Недаремно в цивільному законодавстві є поняття двосторонньої реституції. Якщо щось відбулося на підставі, умовно, угоди, що була укладена як нікчемна, під примусом, – суд цю угоду скасовує і каже, що сторони повертаються до первісного стану. Це є двостороння реституція. Обидві сторони повертаються до первісного стану.

– Але якщо порушень настільки багато, яку взяти точку відліку для цього первісного стану?

– Мені зараз важко сказати. Я би взяв точку відліку Конституції 96 року, без змін 2004 року. Тому що зміни були, Конституційний суд правильно сказав, що зміни відбулися з порушенням Конституції. Знову у нас перекрутили. Конституційний суд ніде не казав, що відновлюється Конституція. Читайте резолютивну частину. Там написано інше. Верховній Раді і іншим органам відповідно до цього рішення привести законодавство у відповідність. То давалося Верховній Раді. Хлопці, поверніться до 96 року. А Янукович разом з Лавринович або його контора, тому що Лавринович тоді був міністром юстиції, надрукували і в Офіційному віснику України, за його випуск відповідає міністерство юстиції, надрукували текст Конституції 96 року і сказали: живіть. Тобто вони вчинили самоправні дії, за це мають сидіти на лаві підсудних.

– Я досі не можу зрозуміти, чому Лавринович на це пішов? Дуже ж досвідчена людина.

– Лавринович трус. Він хотів бути при владі – тому на це і пішов. Інше питання, чому його досі не посадили? Щоправда, десь я чув, що він у той час нібито був у відпустці. Тоді треба саджати іншого. Знаходити того, хто дав це розпорядження – Лукаш, Лавриновича, мені все одно. Того, хто стояв за цим, ви, слідство, шукайте – і саджайте.

Але сьогодні треба хоча б ліквідувати весь цей антиконституціоналізм, який започаткував Порошенко. Тому що сьогоднішній Зеленський є послідовником того, що зробив Порошенко у 2016 році.

– А ми з водою дитину не виплеснемо?

– Ні. Не виплеснемо. Це має бути хірургічна операція. Треба різати апендицит – значить різати.

– Слухаючи ваші критичні відгуки просто про всіх президентів України, про їхнє ставлення до Конституції, гарантом якої вони мали б бути, хочу спитати: я правильно розумію, що ви вже – переконаний послідовник парламентської республіки?

– Я був послідовником не сьогодні. Це була одна з моїх дискусій з Чорноволом, коли я був заступником голови Конституційної комісії у 91-92 роках. Я був Генеральним прокурором і заступником голови Конституційної комісії. Був майже у всіх робочих групах. І ще тоді казав, що я – прихильник устрою влади за стандартами Німеччини. Не устрою держави, а устрою влади. А у них парламентська республіка з сильним прем’єр-міністром. Так, Президент у них є. Я і не заперечував, щоб у нас був президент. Але він повинен носити церемоніальний характер. Тому що є таке поняття: “задовбали текучкою”. Наприклад, президент тієї самої Німеччини підписує акти, що пов’язані із заняттям суддями посад. Уявіть, що канцлер ще й цим займається. Тобто нагороди, все ось таке інше – для цього повинна бути така людина. Там, у Німеччині, замок, де працює Президент, маленький. Секретаріат – невеличкий. Навіть, цитую німецьку Конституцію, якщо війна, наприклад, і нападають на Німеччину, то Верховним головнокомандувачем є не президент, а канцлер. Тобто якщо б сьогодні був військовий конфлікт, війська Бундесверу очолює Меркель.

– Тобто зараз ви свою точку зору не змінили?

– Ні. Я фактично в душі – германофіл, мені подобається їхній устрій, політична система, культура і так далі. В принципі, з того часу в моїх поглядах нічого не змінилося. Інше питання, чому я тоді погоджувався з Чорноволом? Бо в той період революційних змін, коли Україна виривалася з Московії, потрібна була сильна влада як перехідний період. В тій ситуації багато хто про це казав – і Рух, і комуністи, до речі (але вони за традицією казали, у них був сильний Генеральний секретар).

В той період, мабуть, так і мало бути. Але не вічно. І, в принципі, я за державний устрій у форматі “парламентська республіка із сильною виконавчою владою”. А у нас сьогодні прибрали президентську республіку імені Кучми – але ж президент незрозумілим чином залишився. І він фактично вважає себе головою уряду. Чому до нього їздить прем’єр-міністр? Прем’єр взагалі не має туди їздити щоденно. Тому що прем’єр-міністра призначає хто? Парламент. Хто призначає міністрів? Парламент. Двох міністрів усього подає президент. Не призначає, а лише подає, вносить подання на них – міністр оборони і зовнішніх справ. Але булаву вони отримують і попу в крісло – завдяки кому саджають? Завдяки парламенту. А у нас ані до людей, ані до носіїв публічної влади не доходить, що президент у нас – президент парламентської республіки. Да, він крутіший за німецького президента, але він не має бути крутіший за прем’єр-міністра!

– У нас, коли приходить новий президент, він починає невластиві йому повноваження перетягувати на себе.

– Да. Цього ж хотів і Янукович. Він же прийшов президентом парламентської республіки. Але він хотів бути президентом на кшталт Кучми. Тому він змінив Конституцію. Зробив це незаконно, але хотів жити в межах правового поля. А сьогодні виходить, що Янукович – більший законник, ніж його наступники. Тому що наступники нібито мають Конституцію парламентської республіки. А діють – поза її межами. Янукович в межах діяв…

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн