Цей короткий, але дуже проникливий вірш житомирського поета Василя Головецького передає біль і водночас незламну надію українських дітей, чиї батьки вже кілька років перебувають на війні.
Автор через образ маленької дівчинки, яка витирає сльози й мріє побачити тата, показує глибину особистої трагедії та водночас силу любові й віри в його повернення.
Реклама
Текст вражає своєю простотою й щирістю, нагадуючи, що за кожною статистикою про війну стоять живі людські історії.
ЧЕКАЄ ТАТА…
Ручками закрила оченята,
Слізки витирає в тишині:
Дівчинка чекає свого тата,
Він четвертий рік вже на війні…
Каже мамі: “Йду його шукати,
Бо сьогодні снився знов мені!”.
Дівчинка чекає свого тата,
Він четвертий рік вже на війні…
м.Житомир, Василь Головецький
Реклама
